Варіативність, культурні інваріанти та базові універсалії культури

Abstract

У статті актуалізовано питання про універсалії, інваріанти і варіативність як конвенційні «ресурси» культури. На основі системного, комплексного та міждисциплінарного підходів досліджено стійкі елементи, тобто культурні універсалії та варіативні елементи, які можуть виникати та зникати в конкретних історичних умовах. Встановлено, що культурні універсалії відображають характеристики культурного досвіду та вирізняються порівняльною одноманітністю рис у найрізноманітніших проявах і мають абстрактний, символічний характер. Наголошено, що найбільше культурні універсалії пов’язані з цінностями. З’ясовано, що культурні інваріанти є властивістю чи константою, яка залишається незмінною у різноманітних перетвореннях, та постають у культурі єдністю змінного й незмінного. Досліджено, що культурні інваріанти є одним зі способів утримання і трансляції символів, міфів та архетипів. Зроблено висновок, що культурному інваріанту протистоїть варіант. Культурний інваріант визначає «якість» такої культури, встановлює кордони варіативності та її семантичних проявів. Відповідно, варіативність – це спосіб існування культури в часі і просторі та всі наявні та можливі знаково-символічні прояви культури, варіанти її форм та змістів. Якщо інваріантності властива стабільність та стереотипність, незалежність від зовнішніх впливів, збереження традицій, недостатня гнучкість та спрямування до порядку, то варіативності притаманна гнучкість, інноваційна спрямованість, відкритість усьому новому, залежність від впливів. Варіативність існує одночасно у різноманітності конкретних виразів – варіантів.

The article updates the issue of universals, invariants and variability as conventional «resources» of culture. On the basis of systemic, complex and interdisciplinary approaches, stable elements, that is, cultural universals and variable elements that can appear and disappear in specific historical conditions, have been investigated. It was established that cultural universals reflect the characteristics of cultural experience and are distinguished by the comparative uniformity of features in the most diverse manifestations and have an abstract, symbolic character. It is emphasized that cultural universals are mostly related to values. It was found that cultural invariants are a property or a constant that remains unchanged in various transformations and appear in culture as a unity of the variable and the unchanging. It has been studied that cultural invariants are one of the ways of maintaining and transmitting symbols, myths and archetypes. It was concluded that the cultural invariant is opposed by a variant. The cultural invariant determines the «quality» of a given culture, establishes the boundaries of variability and its semantic manifestations. Accordingly, variability is the mode of existence of culture in time and space and all existing and possible sign and symbolic manifestations of culture, variants of its forms and contents. If invariance is characterized by stability and stereotypy, independence from external influences, preservation of traditions, insufficient flexibility, and orientation towards order, then variability is characterized by flexibility, innovative orientation, openness to everything new, dependence on influences. Variability exists at the same time in the variety of concrete expressions – options.