Кінець «приватного» у дискурсі насильства крізь моральну риторику

Abstract

Актуальність запропонованої роботи зумовлена тезою про те, що «стать – це предикат страху». Тема насильства ніколи не втрачає своєї актуальності, вона лише трансформується і розглядається під різними кутами зору. Але тема домашнього та гендерного насилля особливо актуалізувалася в Україні у останні кілька десятків років. Розглядаючи тему насильства як соціального феномену, автор наголошує на тому, що ми, як пострадянська країна були у полоні низки міфів та стереотипів, замовчування, заляканості, упередженості та слабкості правової системи. Ще до повномасштабної війни 2022 року Україна стала на шлях Європейського розвитку та вирішення цієї проблеми. Набули розвитку юридичні аспекти дослідження цієї теми, створювались притулки для жінок, надавалась уся необхідна їм допомога. Але головним фактором, на думку автора, є ментальні зміни у суспільстві та підходи до висвітлення цієї проблеми. Автор вбачає одним із рішень цієї проблеми у моральній риториці та підняття дихотомії «Я» – «інший» між жертвами та суспільством. Розповідаючи реальні історії насильства, суспільство піднімає цю тему на новий рівень, привертає увагу до проблеми, надаючи шанс жінці бути почутою, а іншим – шанс на безпеку та обізнаність. «Щоб не повторилось з іншою» – такий наратив будується у дихотомії «Я» – «Інший». У дослідженні автор спирається на порівняльний, дедуктивний, герменевтичний методи. Висновки, що представлені у кінці роботи, можуть бути невеликим доповненням до профілактики та боротьби із гендерним та домашнім насильством, формуванням відповідних уявлень у свідомості людей сучасного українського суспільства.

The relevance of the research is determined by the thesis that «gender is a predicate of fear». The topic of violence never loses its importance, it only transforms and is examined from different angles. But the topic of domestic and gender-based violence has become particularly relevant in Ukraine in recent decades. Considering the topic of violence as a social phenomenon, the author emphasizes that as a post-Soviet country we were in the grip of various myths and stereotypes, suppression, intimidation, prejudice and the legal system’s weakness. Prior to the full-scale war in 2022, Ukraine was on the path of European development and resolution of this problem. The legal aspects of the study on this subject were developed, women`s shelters were created, and all the help needed was provided. But the major factor, according to the author, is mental changes in society and approaches to highlighting this problem. The author sees one of the solutions to this issue in moral rhetoric and raising the dichotomy of «Me» – «the Other» between victims and society. By telling real stories of violence, society raises the subject to a new level, draws attention to the problem, providing women an opportunity to be heard and others a chance for safety and awareness. «So that it does not happen again with another» – such a narrative is built in the dichotomy «Me» – «the Other». In the research, the author relies on comparative, deductive and hermeneutic methods. The summary presented at the end of the work can be implemented as a small addition to preventing and fighting against gender and domestic violence, formation of relevant ideas in the minds of people of modern Ukrainian society.