Проаналізовано причини когнітивного перевороту, що відбувся у середині ХХ століття й проявився: у філософії – антропологізацією і соціалізацією гносеології, які спричинили перехід до некласичної стадії розвитку; в науці – революційною зміною співвідношення між об’єктом і суб’єктом пізнання в бік подальшої суб’єктивізації процесу пізнання (релятивізація, зміна підходів до наукової істини та її критеріїв тощо); у соціумі – внаслідок науково-технічної революції (особливо комп’ютерної) відбулися якісні зміни щодо переходу від речової форми капіталу до нової – знаннєвої (інформаційної та інноваційної). Зазначено наслідки когнітивного перевороту: гносеологічна проблематика в царині філософії з периферії перемістилася в авангард; у межах конкретних наук з’явилися розділи або навіть цілі дисципліни, де почали вивчати особливості та механізми когнітивної діяльності. Розглянуто запропоновану Ж.Дельозом концепцію репрезентативного й номадичного мислення. З’ясовано, що перше формується онлайн-освітою як системою, натомість друге – офлайн-освітою як мережею. Висвітлено концепцію спостерігача в парадигмі складності. Зауважено, що «мислення у складності» має формуватися впродовж конкретної когнітивної практики – в новій парадигмі освіти впродовж життя. Окреслено проблему «розширення людини» (human enhancement). Доведено, що людство зараз перебуває на другій стадії, коли NBIC-конвергенція породжує новітні human enhancement. Констатовано, що когнітивний учений може помислити ці трансформаційні зміни, нанолюди в змозі їх вибудовувати, біолюди – впроваджувати, а ІТ-люди – моніторити та контролювати. Встановлено, що в цьому сенсі суб’єкт-спостерігач теперішнього – це синергетичний спостерігач часу, який розрізняє минуле, теперішнє й майбутнє, а отже, є для нас спостерігачем складності й одночасно квантовим спостерігачем.
The reasons for the cognitive upheaval that took place in the middle of the 20th century have been analyzed. It was manifested: in philosophy – through anthropologization and socialization of epistemology, which caused a transition to a non-classical stage of development; in science – through a revolutionary change in the relationship between the object and the subject of knowledge towards further subjectivization of the cognition process (relativization, change in approaches to scientific truth and its criteria, etc.); in society – as a result of the scientific and technical revolution (especially the computer revolution), there have been qualitative changes regarding the transition from the material form of capital to a new one – knowledge (informational and innovative). The consequences of the cognitive revolution are indicated: epistemological problems in the realm of philosophy have moved from the periphery to the avant-garde; sections or even entire disciplines appeared within specific sciences, where they began to study the peculiarities and mechanisms of cognitive activity. The concept of representative and nomadic thinking proposed by G. Deleuze is considered. It has been found that the first is formed by online education as a system, while the second is formed by offline education as a network. The concept of the observer in the complexity paradigm is highlighted. It is noted that “thinking in complexity” should be formed during specific cognitive practice – in a new paradigm of lifelong education. The problem of “human enhancement” is outlined. It is proved that humanity is now in the second stage, when the NBIC-convergence gives birth to the latest human enhancement. It has been established that a cognitive scientist can consider these transformational changes, nano-humans can build them, bio-humans can implement them, and IT-humans can monitor and control them. It is established that, in this sense, the subject-observer of the present is a synergetic observer of time, who distinguishes the past, present and future, and therefore is for us an observer of complexity and at the same time a quantum observer.
