Корейська мова в Україні: історія, мовна норма, воєнні будні

Abstract

Мета статті – розкрити передумови, причини та наслідки розвитку корейської мови в Україні як ідентифікатора нації в іно-етнічному середовищі. Завдання –прослідкувати та проаналізувати причини незнання поколіннями корейців, народжених у СРСР, мови своєї історичної батьківщини, здійснюючи мікроаналіз окремих фрагментів наративних інтерв’ю, отриманих українськими медійниками у респондентів – представників корейської меншини; проілюструвати травматичну пам’ять поколінь корейців, позбавлених можливості вивчати рідну мову; показати корейську ініціативу на місцях, націлену на вирішення мовного питання, а також підтримку своєї діаспори посольством Республіки Корея в Україні; окреслити роль такого явища як мовне волонтерство серед громадян України та Південної Кореї; донести до громадськості виклики, з якими стикається освітня галузь під час війни. Новизна дослідження криється у самому формулюванні теми. Перспективними вида-ються подальші наукові пошуки наративу, пов’язаного з вивченням історії, культури корейської національної меншини в Україні, зокрема мовної проблеми. У статті охоплено три центри, де були створені належні бази та умови для вивчення мови – Харків, Черкаси та Мелітополь. Уже понад рік ініціативна корейська громада бореться з викликами війни, наслідками тотальної русифікації комуністичним режимом поколінь корейців; демонструє характер і стійкість, викристалізовуючи цінності багатонаціонального населення України.

The purpose of the article is to reveal the prerequisites, causes and consequences of the development of the Korean language in Ukraine as an identifier of the nation in a non-ethnic environment. The task is to follow up and analyze the reasons why generations of Koreans born in the USSR do not know the language of their historical homeland, conducting a microanalysis of individual fragments of narrative interviews obtained by Ukrainian media from respondents of the Korean minority; to illustrate the traumatic memory of generations of Koreans deprived of the opportunity to learn their native language; to show the Korean initiative on the ground, aimed at solving the language issue, as well as the support of its Diaspora by the Embassy of the Republic of Korea in Ukraine; outline the role of such a phenomenon as language volunteering among citizens of Ukraine and South Korea; to convey to the public the challenges faced by the education industry during the war. The novelty of the research lies in the very formulation of the topic. Further scientific searches for a narrative related to the study of the history and culture of the Korean national minority in Ukraine, particularly the language problem, seem promising. The article covers only three centers where proper bases and conditions for learning the language were created - Kharkiv, Cherkasy and Melitopol. For more than a year, the proactive Korean community has been struggling with the challenges of the war, the consequences of the total Russification of generations of Koreans by the communist regime; demonstrates character and resilience, crystallizing the values of the multinational population of Ukraine.