Дане наукове дослідження присвячене розгляду філософських і богословських поглядів Отців Церкви щодо антропологічних вчень, а також їхній ролі у становленні католицького вчення про людину в епоху Середньовіччя. Тут розглянуто роботи патристів, зокрема їхні погляди потрактовано в контексті сьогодення. Така необхідність викликана високою науковою цінністю цих досліджень для розвитку філософії християн-ства та в становленні католицтва і православ’я загалом. Твердження про богословське походження антропо-логічного вчення Отців Церкви в даному дослідженні знаходить наукове обґрунтування, зокрема на основі Святого Письма, людина постає найвищою цінністю, адже є творінням на подобу Божу. У праці розглянуто розвиток вчення про походження душі, порушено питання єдності душі й тіла, сво-боди вибору. Душа й тіло повинні перебувати у тісному зв’язку, чим забезпечується особливе місце людині у світовій ієрархії, де вона постає провідником між духовним і матеріальним. Дві субстанції – душа й тіло – повинні бути єдиними, але не змішаними.
This scientific study is devoted to the examination of the philosophical and theological views of the Fathers of the Church regarding anthropological teachings, as well as their role in the formation of the Catholic teaching on man in the Middle Ages. Here, the works of patricians are considered, in particular, their views are interpreted in the context of today. This necessity is caused by the high scientific value of these studies for the development of the philosophy of Christianity and in the formation of Catholicism and Orthodoxy in general. The statement about the theological origin of the anthropological teaching of the Fathers of the Church in this study finds scientific justification, in particular on the basis of the Holy Scriptures, man appears as the highest value, because he is a creation in the image of God. The work examines the development of the doctrine of the origin of the soul, raises the question of the unity of soul and body, freedom of choice. The soul and body must be in a close relationship, which ensures a special place for a person in the world hierarchy, where he appears as a guide between the spiritual and the material. The two substances – soul and body – must be united, but not mixed.
