У дисертації здійснено комплексне політологічне дослідження ролі і функцій інтелігенції у процесі оновлення політичного режиму в СРСР у період десталінізації.
Систематизовано основні теоретико-методологічні підходи до вивчення ролі інтелігенції у політичному процесі. Охарактеризовано відносини інтелігенції і влади як віддзеркалення внутрішніх протиріч політичного режиму та окреслена політизація статусу інтелігенції. Простежена трансформація механізмів контролю за політичною діяльністю інтелігенції та обґрунтовано, що контроль за суспільно-політичною
діяльністю інтелігенції здійснювався як в інституційних, так і позаінституційних формах, серед яких найчастіше використовувалася форма ідеологічних кампаній. Доведено, що інтелігенція, в силу властивої їй внутрішньої суперечливості, є найбільш потенційним носієм потужних протестних настроїв. Встановлено, що особливості використання протестної моделі політичної участі інтелігенції визначалися змістом радянського політичного дискурсу, концентрацією протестних політичних орієнтацій переважно в середовищі інтелігенції та фактичним поступовим нівелюванням статусу інтелігенції як суспільно значимої верстви. Досвід використання протестних форм політичної участі засвідчив, що за потреби протестний потенціал інтелігенції можна вкладати в рамки сценарію, спроектованого відповідно до інтересів та цілей влади.
Диссертация посвящена комплексному политологическому исследованию роли и функций интеллигенции в процессах обновления политического режима в СССР в период десталинизации. В работе систематизированы основные теоретические подходы к исследованию предмета диссертации в зарубежной и отечественной научной мысли, определены методологические принципы изучения роли интеллигенции в политическом процессе. Анализ особенностей общественно -политического процесса в послевоенный период дал возможность проследить эволюцию процесса политизации статуса интеллигенции и раскрыть характер интеграции интеллигенции в обеспечении функционирования политического режима Хрущева. Обосновано, что контроль за общественно-политической деятельностью интеллигенции в исследуемый период осуществлялся как на уровне институций, так и вне институций, одна из его разновидностей – идеологические кампании.
The dissertation is devoted to the complex politological research on the role and functions of the intelligentsia in the process of renewal of the political regime in the USSR during the period of de-Stalinization . The basic theoretical and methodological approaches to the study of the role of intellectuals in the political process aresystematized. Inthesis characterized the relationship of intellectuals and power as a reflection of the internal contradictions of the political regime and outlined the status of the politicization of intellectuals. The transformation mechanisms of control over political activities of intellectuals is observed. It was proved that control of social and political activities ofintellectuals realized both in institutional and non-institutional forms, among which the most used form of ideological campaigns. It is shown that the intelligentsia, because of its inherent internal contradictions, is the most powerful potential carrier of dissent. It is established that particular use protestmodel of political participation intellectuals defined the meaning of the Soviet political discourse, the concentration of political protest orientations mainly among intellectuals and gradual leveling of the actual status of the intelligentsia as a socially meaningful groups . Experiences protest forms of political participation shows that the needs of protest potential intelligence can put into the framework of the scenario, designed according to the interests and objectives of the government.
