У дисертаційному дослідженні здійснено аналіз ставлення до ісламу представників Руської православної церкви – богословів, ієрархів та церковних письменників, крізь призму теології релігій. Розглянуто витоки рецепції ісламу східними Отцями церкви, починаючи з Максима Сповідника та сучасні ставлення, які мають місце в РПЦ. Вперше у вітчизняному релігієзнавстві зроблено комплексний аналіз, що охоплює період у чотирнадцять століть з позицій теології релігій – напряму сучасного богослов’я, який тісно пов’язаний з міжрелігійними відносинами, оскільки веде мову про сотеріологічний та епістемологічний потенціал нехристиянських релігій.
В диссертационном исследовании осуществлен анализ отношения к исламу представителей Русской православной церкви – богословов, иерархов и церковных писателей через призму теологии религий. Рассмотрены истоки отношения Восточных Отцов церкви и церковных писателей к исламу, начиная с Максима Исповедника, равно как и современное положение дел в РПЦ. Впервые в украинском религиоведении осуществлен комплексный анализ, охватывающий временной промежуток в четырнадцать веков, с позиций теологии религий – направления современного богословия, неразрывно связанного с межрелигиозными отношениями, поскольку он ведет речь о сотериологическом и эпистемологическом потенциале нехристианских религий.
The author analyzes attitude toward Islam from theologians, hierarchs and church’ writers of the Russian Orthodox Church, using scheme of the theology of religions. He reviews origins and contemporary attitude, beginning from Eastern church’ fathers and up to now in Russian Orthodox Church. Such kind of analysis was made at first behind Ukrainian scholarship. The period includes fourteenth centuries and the author tries to think and view in the categories of the theology of religions, trying to extrapolate it into Orthodox context.
