В диссертации исследована специфика прозы О. Мандельштама в ее функциональной противопоставленности его поэзии. Всесторонне изучен и существенно уточнен характер связей между прозой и лирикой поэта на различных уровнях и в различные периоды его творчества. Согласно распространенному в науке об О. Мандельштаме положению, проза и лирика поэта являются одноприродными и образуют единое и гомогенное художественное целое. Положение это основано не на специальных, посвященных данному вопросу, исследованиях, а скорее на не вполне отрефлексированном, полуинтуитивном представлении о творчестве поэта в целом. Ввиду отсутствия специальных исследований и вытекающей отсюда непроясненности и спорности положения о «едином тексте» О. Мандельштама в текущем исследовании это положение проблематизировано.
The thesis investigates specifics of Osip Mandelstam’s prose in terms of its functional contrasting to the poet’s lyric. Nature of the relationship between Mandelstam’s prose and lyric at different levels and in different periods of his writing was profoundly studied and refined. It was worked through and explained that Mandelstam’s “only text” - his prose and poetry - is chronologically heterogeneous: the period of poetic silence coincides with the prosaic writing period - and vice versa. The paper stresses certain non-equivalence of Mandelstam’s prosaic and poetic structures on the motive-topic level. The cases of intersection of the poet’s prose and poetic art world – so-called equivalences - were thoroughly detailed. Their analysis has proved that in the poet’s artistic system the prose shapes the pole of negative values while the lyric embraces positive ones. According to the nature of relationships between Mandelstam’s prose and poetry the nature of his abidance of two traditions - classical (Pushkin) and symbolic - was worked out.
У дисертації досліджено специфіку прози О. Мандельштама щодо її функціонального протиставлення ліриці поета. Всебічно вивчено та уточнено характер зв’язків між прозою та лірикою О. Мандельштама на різних рівнях та в різні періоди його творчості. Осмислено та пояснено той факт, що «єдиний текст» Мандельштама (його проза та поезія) є неоднорідним у хронологічному плані: період поетичного мовчання збігається з прозовим періодом, і навпаки. У дослідженні вирішено проблему нерівнозначності прозового та поетичного корпусів О. Мандельштама на мотивно-тематичному рівні. Детально розглянуто випадки перетину прозового та поетичного художніх світів поета - еквівалентностей. їх аналіз виявив, що проза в художній системі поета оформлює полюс негативних цінностей, а лірика - позитивних. За характером зв’язків між прозою та поезією в межах творчості О. Мандельштама також відзначено характер його наслідування двох традицій: класичної (пушкінської) та символістської.
