У дисертації вперше у вітчизняному релігієзнавстві запропоновано цілісний концептуальний підхід до релігійних практик як релігійного та соціокультурного феномену. З цією метою проаналізовано наявні у вітчизняному соціогуманітарному дискурсі тлумачення поняття «релігійні практики» та запропоновано авторське його тлумачення. Дисертантка, дистанціюючись від тлумачення релігійних практик виключно як практик церковних, доводить, що релігійні практики – це відкрита система взаємодії релігійних тексту та дій. Проаналізовано та уточнено основні інституціалізовані форми релігійної практики та запропоновано їх авторську ієрархічну схему: культ – ритуал –о бряд. На цьому тлі, по-перше, показано сутнісну відмінність ритуалу в архаїчних, традиційних та сучасних суспільствах, по-друге, обґрунтовано необхідність розмежування понять «ритуал» та «релігійний ритуал».
In the thesis for the first time in the domestic religious studies, a holistic conceptual approach to the study of religious practices as a religious and sociocultural phenomenon. For this purpose, is analyzed the definition of «Religijys practices» whom were used in domestic sociohumantarian discourse. Author distancing himself from the interpretation of religious practices solely as a practitioner of the church, proves that religious practices are an open system of interaction of religious texts and actions. The main institutionalized forms of religious practice are analyzed and their author's hierarchical system is suggested as: cult - ritual - rite. Against this background, firstly, is shown the essential difference between the ritual in archaic, traditional and modern societies, secondly, the necessity of distinguishing between the concepts «ritual» and «religious ritual».
