У дисертації проаналізовано проблему процесу адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища; подано теоретичний аналіз сучасних підходів до вирішення проблеми адаптації; виявлено наявні проблеми людей похилого віку, які мешкають в закладі соціального обслуговування; концептуально розкрито сутність і зміст понять «людина похилого віку», «адаптація», «соціальне середовище»; проведено комплексне соціологічне, психологічне та педагогічне дослідження, на основі чого створено модель адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища, складовими якої є соціально-педагогічні умови, етапи входження літньої людини в нове соціальне середовища та механізми адаптації людини похилого віку. Розроблено критерії, показники і рівні адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища та перевірено їх ефективність у соціально-педагогічній практиці.
The problem of the elderly people adaptation to the conditions of the new social environment has been analyzed in the thesis; the theoretical analysis of the modern ways of deciding adaptation problem has been given; the essence and content of the definitions «an elderly person», «adaptation», «social environment» have been discovered conceptionally; the complex social, psychological and pedagogical research has been made and as a result the model has been done with the following components: social-pedagogical conditions which foster a successful adaptation of the elderly people to the conditions of the new social environment on the agreement of the elderly person active participation in the offered forms of work. Criteria, indicators and levels of the elderly person adaptation to the conditions of the new social environment have been worked out and their effectiveness has been checked in a social-pedagogical practice.
