У цій статті аналізується феномен харизми експерта як такого екзистенціального шарму людини, що виникає в результаті її особистісного становлення, практики власних знань та щирої співтворчої комунікації із оточуючими у процесі служіння власній місії.Осмислюється феномен квазіхаризми експерта, що виступає результатом напрацьованих зовнішніх поведінкових сигналів за відсутності значного багажу знань, навичок та щирої залученості як у власну діяльність, так і у діяльність і комунікацію з Іншими.Відзначається, що екзистенціально-комунікативними основами дійсної харизми експерта виступають: знання, практика знань, переживання експертом власної діяльності як «сродної» та діалогічність риторики.Аналізуються феномени об’єктивної та суб’єктивної експертності людини.Розвивається думка, що харизма експерта зумовлена сприйняттям загалу і виступає результатом не лише особистісної проявленості, а також напрацьованого досвіду людини, її соціальної та зокрема професійної репутації.Обґрунтовується положення, що жвавість знань, доповнених досвідом і креативним підходом, дає експерту можливість знайти новаторські методи дослідження дійсності, здійснюючи нові відкриття із глибин власної особистості. Таким чином, дійсно харизматичний експерт створює і виражає ексклюзивність власної діяльності.Робиться висновок, що харизма експерта виступає вираженням його відкритості до себе самого, світу та іншого у процесі особистісного зростання та служіння власній місії, що змінює життя інших на краще. Дійсна харизма експерта завжди максимально розкривається у контексті служіння Іншому своєю діяльністю, що стає місією. Пропонуючи певну завершену цінність у власній діяльності та адаптуючи її подачу під сприйняття послідовника, експерт укріплює свою харизму як людини, що є джерелом ексклюзивності та унікальності, пусковим механізмом життєвих змін на краще та яскравим маяком на шляху особистісних трансформацій оточуючих.
In this article the phenomenon of an expert’s charismaas such an existential charm which arises as a result of its personal formation, practice of its own knowledges and sincere co-creative communication with others in process of serving its mission is analyzed. The phenomenon of quasi-charisma of an expert, which is the result of accumulated external behavioral signals in absence of a significant baggage of knowledges, skills and sincere involvement both in one’s own activities and in communication with others is comprehended. It is noted that existential and communicative foundations of the real expert’s charisma are: knowledges, practice of knowledges, experiencing by an expert of its own activity as “kindred” and dialogical rhetoric. The phenomena of objective and subjective expertise of a man are analyzed. An idea is being developed, that expert’s charismais conditioned of social perception and is not an only a result of personal manifestation, as well as the accumulated experience of a person, but also a result of its social and, in particular, professional reputation. The proposition is substantiated, that the liveliness of knowledges, supplemented by experience and creative approach, gives an expert the opportunity to know innovative methods of studying reality, making new discoveries from the depths of its own personality. Thus, a truly charismatic expert creates and expresses the exclusivity of its own activity. It is concluded, that an expert’s charismais an expression of its openness to itself, the world and Others in the process of personal growth and serving its own mission, changing lives of Others for the better. The real expert’s charismais always revealed to the maximum in the context of service to the Other by his activity, which becomes a mission. By offering a certain complete value by its own activity and adapting its presentation to the perception of the follower, the expert will strengthen its charisma as a person who is a source of exclusivity and uniqueness, a trigger for life changes for the better and a bright beacon on the path of personal transformations of surrounding people.