Дисертацію присвячено дослідженню мовних засобів вираження іронії в сучасній українській малій прозі з позицій лінгвістики тексту, когнітивної лінгвістики та прагмалінгвістики. У роботі з’ясовано філософсько-естетичну сутність комічного, причини та ознаки його національної специфіки, окреслено диференційні ознаки іронії як філософсько-естетичної та лінгвістичної категорії, з’ясовано її відношення до комічного, трагічного, патетичного, гумору, сатири, сарказму. Іронія розглядається як форма комізму, що може функціонувати як стилістичний прийом або бути виявом суб’єктивно-авторської модальності й реалізуватися на рівні цілого тексту. Висвітлено семантичні механізми утворення іронічного смислу, а також визначено функції іронії у розмовному мовленні й художньому тексті.
The dissertation is dedicated to the research of the language ways of comic expression in modern Ukrainian small prose on wide factological material. In the work were found out the philosophically-esthetic essence of comic, reasons and features of its national specific, described differential signs of irony as philosophically-esthetic and linguistic category, found out its relations to comic, tragic, pathetic, humor, satire, sarcasm. Irony regards as equal form of humour, which can function as stylistic method or can be the display of subjectively-author’s modality and be realized on the level of whole text. Were enlighten semantic mechanisms of creating the ironic sense, and also defined functions of irony in
spoken language and belles-lettres.
