Комунікативні практики ХІХ століття, або дещо про їхню користь і шкідливість для постіндустріальної доби

Abstract

Дослідження комунікативних практик та комунікативних процесів набуло свого висвітлення у площині політичних, соціологічних досліджень. Особливо слід відзначити праці вітчизняних дослідників - А. Єрмоленка, О. Кивлюк, М. Култаєвої, Г. Почепцова, Л. Ситниченко.Комунікативні практики ХІХ століття в оптиці постіндустріального суспільства віддзеркалюють практики тогочасного освітнього, культурного, політичного та соціального буття, демонструючи комунікативні або репресивні механізми їхнього сприймання, розуміння та інтерпретації, залежно від етнокультурного комунікативного досвіду.

The study of communicative practices and communicative processes has been reflected in the field of political and sociological research. It is worth noting the works of domestic researchers such as A. Yermolenko, O. Kyvliuk, M. Kultayeva, H. Pochepsov, and L. Sytnichenko. Communicative practices of the 19th century, viewed through the lens of the post-industrial society, reflect the practices of contemporary educational, cultural, political, and social existence, demonstrating communicative or repressive mechanisms of their perception, understanding, and interpretation, depending on ethno-cultural communicative experience.