Здійснено історико-культурний огляд поділу неокантіанцями науки на гуманітарні та природні. Проте у ХХІ столітті такий поділ вже не є актуальним. Авторкою розглянуто причини популярності навчальної спеціалізації «Engineering and Arts». На прикладі сучасної музики прослідковується новий тип організації оперного матеріалу, що змінив слухацький досвід і загалом комунікацію між експертом і неекспертом. Такі трансформації відбулись й в інших сферах – освіта, наука, культура. На думку автора, цифровий інструментарій та медіа змінили методи подачі, поширення і виробництва наукових знань і культури. Виокремлено культурну аналітику як нову методологію для дослідження сучасної культури, яка була запропонована медіадослідником Левом Мановичем. В якості висновків відзначено думку про те, що використання нових технологій у мистецтві сприяє виникненню нових смислів, а одним з перспективних дослідницьких програм цього напряму є Digital Humanities.
The research conducts a historical and cultural review of neo-Kantians’ division of science into humanities and natural sciences. However, that division is not relevant in the 21st century. The author considers the reasons for the demand for specialty “Engineering and Arts”. Using the example of modern music, a new type of organization of opera material, which has changed the listening experience and general communication between expert and non-expert, can be traced. Such transformations took place in other spheres as well – education, science, and culture. According to the author, digital tools and media modified the methods of presentation, dissemination, and production of scholarly knowledge and culture. Cultural analytics as a new methodology for studying modern culture, which
was proposed by media researcher Lev Manovich, is emphasized. Consequently, it is noted that the use of new technologies in art contributes to the emergence of innovative discourse, and one of the promising research programs in this area is Digital Humanities.
