Міждисциплінарний контент понять «інтенція», «мовленнєва інтенція» у логокорекційних системах сучасної логопедії

Abstract

У науковій статті розкривається міждисциплінарний контент понять «інтенція», «мовленнєва інтенція» у співвіднесеності до завдань диференційованої логопедичної корекції мовленнєвої діяльності дітей із тяжкими порушеннями мовлення. У статті акцентується увага на роботах дослідників, у яких простежується розподіл мовленнєвих інтенцій за спрямованістю дій на дві складові: планувальна мовленнєва інтенція, яка характеризується створенням намірів для побудови дитиною власного висловлювання, визначення їх цілей, розробка плану, змісту та смислової сторони, їх коригування (за необхідністю); формувальна мовленнєва інтенція, яка характеризується продукуванням дитиною з тяжкими порушеннями мовлення власного погляду на сутність речей, вмінням міркувати та висловлювати припущення, проявляти мовленнєву активність, комунікативну культуру тощо. Автори підкреслюють, що необхідно при плануванні корекційних дій у загальній послідовності логопедичного впливу педагог має розрахувати потенційні можливості учасників логопедичного корекційного процесу, засоби впливу, прийоми, весь спектр дидактичного нашарування з метою формування мовленнєвої інтенції дитини з тяжкими порушеннями мовлення як стабільного стимулу для породження нової інтенції й поступового здійснення стабільної мовленнєвої дії.

The scientific article reveals the interdisciplinary content of the concepts of "intention" and "speech intention" in relation to the tasks of differentiated speech therapy correction of children with severe speech disorders. The article focuses on the works of researchers who trace the distribution of speech intentions by the direction of actions into two components: planning speech intention, which is characterized by the creation of intentions for the child to build his/her own utterance, defining their goals, developing a plan, content and semantic side, and correcting them (if necessary); formative speech intention, which is characterized by the production of a child with severe speech impairment's own view of the essence of things, the ability to reason and make assumptions, to show speech activity, communicative culture, etc. The authors emphasize that when planning corrective actions in the general sequence of speech therapy, the teacher should calculate the potential capabilities of the participants in the speech therapy process, the means of influence, techniques, the entire range of didactic layering in order to form the speech intention of a child with severe speech impairment as a stable stimulus for the generation of a new intention and the gradual implementation of a stable speech action. The authors emphasize the controversial provisions that exist in this regard. They testify to the importance and relevance of the problem for various scientific fields, including speech therapy. Different disciplines study the same object - speech activity, its intentionality, solving their specific tasks, and distinguish their points of view on essential characteristics. The intention (intention) to express something, associated with a certain content of thought or feeling, underlies almost every speech act. The intentions manifested by the subject in a speech act constitute the deep psychological content of his or her speech. At the same time, there is a need for fundamental didactic structural and logical schemes for the formation of the intentional component of the speech activity of a child with severe speech disorders, which constitutes the motivational structural unit of generating a speech expression and organizing communicative verbal interaction, which requires further research and generalization.