The article reveals the theoretical and practical aspects of the formation of foreign language communicative competence of future pharmacists. Based on the analysis of scientific works, the essence of the concept of “communicative competence” is considered, which is defined as a set of abilities, knowledge, skills, attitude, values, initiatives and communicative experience of an individual, necessary for understanding others and producing one’s own programs of speech behavior, adequate to goals, spheres, communication situations. It was established that communicative competence is one of the components of the professional culture of medical specialists. The structure of foreign language communicative activity is defined, which is described as a set of learning goals in various types of speech activity: listening, speaking, reading, writing, speech knowledge, skills and practical experience as a result of communicative activity in communication.
The main principles of the formation of foreign language communicative competence in the process of training future pharmacists are highlighted: the principal of integration and complexity of the educational process, integrity, humanization, professionally oriented communicative orientation of the process of learning a foreign language, the principle of activation of cognitive activity, interactivity, unity of theoretical and practical training. The main components of lexical and grammatical competence in the speech of future specialists are lexical and grammatical knowledge, skills and awareness, speech skills in dialogic and monologue speech. Features of the formation of foreign language communicative competence of future pharmacists are outlined, which allow to improve the activity of educational process. It has been proven that the formation of foreign language communicative competence in future specialists is of practical importance and enables the specialist to orient himself in the field of international communication in the future.
У статті розкрито теоретичні та практичні аспекти формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фармацевтів. На основі аналізу наукових праць розглядається сутність поняття «комунікативна компетентність», яка визначається як сукупність здібностей, знань, умінь, навичок, ставлень, цінностей, ініціатив та комунікативного досвіду особистості, необхідних для розуміння чужих та продукування власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам, ситуаціям спілкування. Встановлено, що комунікативна компетентність є однією із складових професійної культури фахівців медичного профілю.
Визначено структуру іншомовної комунікативної діяльності, яка описується як сукупність цілей навчання у різних видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні, письмі, мовленнєвих знань, умінь і навичок та практичного досвіду як результату комунікативної діяльності в спілкуванні. Виділено основні принципи формування іншомовної комунікативної компетентності у процесі підготовки майбутніх фармацевтів: принцип інтеграції і комплексності навчального процесу, цілісності, гуманізації, професійно-орієнтованої комунікативної направленості процесу навчання іноземної мови, принцип активізації пізнавальної діяльності, інтерактивності, єдності теоретичної та практичної підготовки. Основними компонентами лексико-граматичної компетентності у говорінні майбутніх спеціалістів виступають лексичні і граматичні знання, навички та усвідомленість, мовленнєві уміння у діалогічному і монологічному мовленні. Окреслено особливості формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фармацевтів, які дозволяють покращити діяльність навчально-виховного процесу.
Доведено, що формування іншомовної комунікативної компетентності у майбутніх спеціалістів має практичне значення і дає можливість фахівцю у майбутньому орієнтуватись у сфері міжнародного спілкування.
