У дисертації розкривається потенціал ідеалу як соціокультурного феномену. Проводиться компаративний аналіз домодерної, модерної та постмодерної парадигми функціонування ідеалу. Формулюється концепція ідеалу як соціокультурного феномену в синтезованому полі антропологічного, семіологічного та візуального повороту Постмодерну. Обґрунтовується, що існування людини у сучасному соціокультурному просторі є адаптація до практик культури, що утворюють новий образ та ідеали людини. Обґрунтовується сучасна міфологізація ідеалу, яка перетворюється на міфодизайн та актуалізує розуміння ідеалу як симулякру. Уточнюэться роль революції та утопії як модерних форм практичного втілення суспільного ідеалу. Розкриваються характерні риси та причини руйнації комуністичного ідеалу як редукованого релігійного ідеалу. Функціонування комуністичного ідеалу досліджується в контексті його існування як параду атракціонів. Описуються прогностичні можливості ідеалу як соціокультурного феномену.
The thesis reveals the potential of Ideal as a sociocultural phenomenon. The comparative analysis of pre-modern, modern and postmodern paradigms of Ideal functioning is conducted. It is formulated the concept of the Ideal as a sociocultural phenomenon in the synthesized sphere of anthropological, semiological and visual turn of Postmodern. There is grounded that man existence in the modern sociocultural space is an adaptation to cultural practices that create a new image and ideals of a man. Modern mythologization of Ideal is described, which is converted to mythodesign and actualizes the understanding of Ideal as a simulacrum. The role of revolution and utopia as modern forms of practical implementation of social ideal is specified. The peculiarities of communist ideal and reasons of its destruction as reduced religious ideal are revealed. Functioning of the communist ideal is investigated in the context of its existence as a parade of attractions. There are described the prognostic abilities of an Ideal as a sociocultural phenomenon.
