Семіотичні виміри комунікації в сучасній художній культурі

Abstract

Дисертація є системним дослідженням, у якому здійснюється комплексний аналіз артизації культури сучасності як семіотичного та комунікативного феномену. Арт-простір сучасної культури розглядається як комунікативний дискурс, участь в якому трансформує свідомість споживача культурних цінностей і надає їй можливість рекреації, тобто перестворення в гармонійному вигляді. Засобами рекреації, в даному відношенні, виступають знакові засоби комунікації, якими в мистецтві є засоби образності як безпосереднього чинника впливу на свідомість людини. З даних позицій у дослідженні розкривається значення ритмічних структур архітектоніки художнього твору як детермінантів трансформації семантично-комунікативного універсуму сучасного мистецтва та художньої культури на підставі композиційних, образотворчих, формотворчих засобів артизації повсякденної дійсності.

Dissertation is system research, where the complex analysis of artisation culture of contemporaneity comes true as the semiotic and communicative phenomenon. Art space for contemporary culture is seen as a communicative discourse, which transformation the consciousness of the consumer of cultural values and provides the possibility of recreation, that is recreate a harmonious way. Means in this respect, are significant resources available to the art as a direct factor of influence on human consciousness. From this perspective, the study reveals the importance of the rhythmic structure of architectonic works of art as determinants of the transformation of semantically-communicative universe of contemporary art and artistic culture based on the composition, formation of funds artisation everyday reality, provide music, architecture, ornament and visual arts.