У дисертації в історико-літературному аспекті досліджено «Я-автора», авторську позицію у російській прозі останньої третини XX ст. через розкриття відносин, понять «Я-автора» та «авторська самосвідомість. З’ясовано ступінь вивчення авторської позиції у літературознавстві. Виявлено міру тотожності / нетотожності понять образ автора і «Я-автора» та прослежено історичний розвиток «Я» російської літератури нової та новітньої доби. Визначено роль суб’єктивної пам’яті в організації тексту.
Значну увагу в дисертації приділено розгляду функцій «Я-автора» у структурі і художній системі творів російської прози останньої третини XX ст. (В. Астаф’єв, В. Распутін, О. Єрмаков та ін.) та художньо-документальній прозі (К. Симонов, Д. Гранін, О. Адамович, О. Солженіцин) у контексті літературного процесу та історико-соціальних змін.
The thesis is a historical and literary perspective explored «The author’s I» author's position in the Russian prose of the last third of the twentieth century. Through the disclosure of relationships, the concepts of self-author 'and' author's identity. It’s proved that «The author’s I» as a form of expression of the author's position has become especially important and has become a kind of sign of Russian prose of the last third of the twentieth century. The analysis stated that the problem of the author, his position and identity is a key in modem literature and seen mostly in theoretical terms, while historical and literary plan attracted less attention.
