У дисертації розроблено нову теоретико-методологічну концепцію моделювання структури медіатекстів, яка ґрунтується на універсальному принципі фрактальної будови навколишнього світу та його об’єктів. Запропоновано нове визначення фрактальної моделі як теоретичного конструкту, що унаочнює розгортання теми в медіатекстах інформаційного, аналітичного та інформаційно-аналітичного жанрів, в
основі яких лежить їх різномасштабна рекурсивна структурна самоподібність. Уточнено визначення медіатекстів як складних когнітивно-семіотичних різножанрових утворень, сконструйованих за фрактальними моделями. Змодельовано варіантні конструкти німецьких і українських медіатекстів, які мають дво- (α- і ω-фрактали: замітка, синоптичне повідомлення, коментар) та трифрактальну (α-, φ- та ω- фрактали: інформаційна стаття, кореспонденція й інтерв’ю) будову. Виявлено домінантні для медіатекстів категорії референційності, евіденційності та темпоральності, які корелюють із жанровою належністю текстів та їх фрактальною будовою.
The thesis is dedicated to the study of fractal modeling of the invariant-variant media text structure in the German and Ukrainian languages. These texts are designed as multi-scale recurrent semiotic units in the modern global informational space and reflect the objective-subjective ideas of the representatives of the German and Ukrainian mass media about foreign policy and synoptic areas that significantly affect the daily lives of Germans and Ukrainians. Fractality as a multi-scale structural self-similarity of an object allows for a new view on and modeling of such a complex communicative unit as a text on the main stages of its informational unraveling from the header to the final semiotic sign.
