У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз системи православної теології діалогу, визначено її базові принципи та конкретні форми вияву в контексті антропологічного та соціально-етичного вчення православних церков. З урахуванням ідей комунікативної філософії, соціальної філософії, теорії складних систем, теорії розв’язання конфліктів проведено комплексне релігієзнавчо-філософське дослідження особливостей сутності й специфіки теології діалогу як дискурсу сучасної теології, що дозволило визначити чинники та механізми його самовиявлення у сучасному суспільстві. Запропоновано авторську концепцію прояснення змісту поняття «діалог», подану не тільки в річищі комунікативних, а й діяльнісних відносин – відносини (взаємини, стосунки) універсалій; з позицій модусу тривання та модусу праксису. Обґрунтовано авторське бачення феномену «койнонії» як найбільш повного втілення досвіду християнського діалогізму і доведено методологічну доцільність розрізнення койнонії-теорії (теології діалогу) та койнонії-праксису (спільності у спілкуванні або спілкування у спільності) з Творцем. Мета дослідження полягає в комплексному філософсько-релігієзнавчому аналізі теології діалогу, визначенні її принципів та форм самовиявлення у контексті комунікативних та соціальних стратегій сучасного православ’я. Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснений цілісний комплексний міждисциплінарний аналіз сучасної православної теології діалогу, який інтегрує філософсько-методологічний, релігієзнавчий, етичний, лінгвістичний, психологічний, соціологічний та культурно-історичний аспекти.
The complex analysis of the system of Orthodox theology of dialogue was carried out, its basic principles and certain forms of expression in the context of the anthropological and socio-ethical doctrines of the Orthodox churches were determined. Taking into account the ideas of communicative philosophy, social philosophy, the theory of complex systems, the theory of conflict resolution, a complex religious-philosophical study of the peculiarities of the essence and specificity of dialogue theology as a discourse of modern theology was conducted, which allowed determining the adaptive factors and mechanisms of its selfexpression in modern society. The author's concept of clarification of the concept of "dialogue", presented not only in the sense of communicative, but also activity relations – intercommunication (interaction, intercourse) of universals – is proposed from the standpoint of the modus of duration and the praxis modus. The author's vision of the phenomenon of "koinonia" as the most complete embodiment of the Christian experience in dialogism with the Creator, the methodological expediency of distinguishing between the koinonia-theory (the theology of dialogue) and the koinonia-praxis (communion in communication or communion in commonality) are grounded. The purpose of the research is to develop a complex philosophical and religious analysis of theology of dialogue, to define its principles and forms of self-expression in the context of communicative and social strategies of modern Orthodoxy. The scientific novelty of the obtained results of the dissertation research is that in it for the first time there has been made a holistic complex interdisciplinary analysis of the modern Orthodox theology of dialogue, which integrates philosophical and methodological, religious, ethical, linguistic, psychological, sociological, and cultural-historical aspects.
