У дисертації презентовано філософську концептуалізацію соціальної девіталізації особистості. На основі деталізації змістовного навантаження концептів «вітальність» та «авітальність» визначається проміжок, заповнення якого відбувається за рахунок епіфеномену соціальної девіталізації. Розробляється концепція епіфеномену «соціальна девіталізація особистості» як своєрідного сучасного способу існування людини, дії якої є прикладом реалізації намагання втечі за межі соціального простору заради зосередженості на індивідуальному житті. У якості детермінант поширення соціальної девіталізації особистості як епіфеномену та процесу називаються раціоналізація, атрибути та складові суспільства споживання, стан аномії та анормності, які спровокували тотальне анастезування й масштабну байдужість. Окремо розглянуто філософсько-антропологічні основи поширення соціальної девіталізації особистості та вказані основні поведінкові маркери епіфеномену. У контексті праксеології пропонується впровадити ряд нововведень у соціальних інститутах освіти й виховання, а також на рівні суспільного простору запровадити ідеологію соціального життєствердження.
The thesis presents the philosophical conceptualization of social devitalization of personality. The conceptual gap, which is filled due to an epiphenomenon of social devitalization, is determined on the basis of particularization of the semantic load of the concepts «vitality» and «a-vitality». It was revealed that social devitalization of personality represents a peculiar modern way of human existence, focused on the realization of an attempt to escape outside the social space in order to concentrate on individual life. The rationalization, the attributes and components of the consumer society, the state of anomie and normlessness, which provoked massive anesthetic and total indifference are named as the determinants of the extension of social devitalisation of personality as an epiphenomenon and a process.
