У дисертації проаналізовано специфіку механізму формування мовної реальності архітектоніки економічного знання як універсального засобу об’єктивізації індивідуальної свідомості та соціокультурної традиції в ситуації сучасних трансформаційних процесів у світовому господарстві. Презентовано авторське визначення мовної реальності у значенні феномену постнекласичного дискурсу як самоузгодженого тексту або граматично фіксованого способу знакового закріплення соціально-економічних смислів.
The thesis analyzes the specificity of the language reality formation mechanism of economic knowledge architectonics as a universal means of objectifying individual consciousness and socio-cultural tradition in the contemporary transformation processes in the world economy. The author presents her own definition of linguistic reality in the sense of post nonclassical discourse phenomenon as a self-consistent text or a grammatically established sign fixing method of socio-economic meanings during its deployment on a linear axis in real-time. Due to the natural language grammar, via the cognitive linguistic practices, it represents the methods of constructing social and economic being and, actualizing its potential meanings, provides a systemic construction of understanding the economic mentality of a certain nation.
