Дисертаційна робота присвячена всебічному критичному аналізу історичних та богословських особливостей процесу інституалізації церков Християн Віри Євангельської з 1929 по 1939 рік як визначального фактору формування ідентичності українського п’ятидесятницького руху. Дослідження здійснено на основі методологічного бачення класичного п’ятидесятницького руху як модернізаційної трансформації українського протестантизму. Показано, що становлення ідентичності класичного українського п’ятидесятництва пов’язане з інституалізацією в Західній Україні у міжвоєнний період церкви християн віри євангельської. Ця інституалізація, ініційована Асамблеєю Божою у США, була здійснена під проводом Східно-Європейської місії на чолі з Г.Шмідтом. Інституалізація українского класичного п’ятидесятництва включала в себе прийняття союзом християн віри євангельскої конгрегаційної моделі церковного влаштування, формування теоретичного і практичного богослов’я з увагою до осмислення ознак хрещення Святим Духом та формування особливого способу релігійного життя без надмірних містичних та есхатологічних проявів. Формування ортодоксії та ортопраксії класичного українського п’ятидесятницького руху було новою реформацією для окремих спільнот та українського протестантизму в цілому. Спадщина цього руху є актуальною сьогодні не лише у ідентичності класичного українського п’ятидесятництва, а й у його богослов’ї. Об’єктом дисертаційного дослідження є інституціалізація церков Християн Віри Євангельської з 1929 по 1939 рік як провідного фактору формування ідентичності українського п’ятидесятницького руху. Предметом дослідження є історичні, богословські та організаційно-структурні процеси, що заклали устрій Церков Християн Віри Євангельської в Україні та Польщі, які визначили розвиток п’ятидесятницького руху в сучасній Україні.
The dissertation is devoted to a comprehensive critical analysis of the historical and theological features of the process of institutionalization of the Churches of Christians of the Evangelical Church from 1929 to 1939 as a determining factor in shaping the identity of the Ukrainian Pentecostal movement. The study is based on a methodological vision of the classic Pentecostal movement as a modernization transformation of Ukrainian Protestantism. Establishing the identity of classical Ukrainian Pentecost is shown to be associated with institutionalization in Western Ukraine in the interwar period of the Church of Evangelical Christians. This institutionalization, initiated by the Assembly of God in the United States, was carried out under the direction of the Eastern European Mission, headed by Gustav Schmidt. The institutionalization of Ukrainian classical Pentecostalism included the adoption by the union of Christians of the faith of the evangelical congregational model of church arrangement, the formation of theoretical and practical theology with a view to comprehending the signs of baptism by the Holy Spirit, and the formation of a special way of religious and religious life. The formation of orthodoxy and orthopraxy of the classical Ukrainian Pentecostal movement was a new reformation for individual communities and Ukrainian Protestantism as a whole. The legacy of this movement is relevant today not only in the identity of classical Ukrainian Pentecost, but also in its theology. The object of the dissertation is the institutionalization of the Church of Christians of the Evangelical Faith from 1929 to 1939 as a leading factor in shaping the identity of the Ukrainian Pentecostal movement. The subject of the study is the historical, theological and organizational-structural processes that laid the foundations of the Churches of Christians of the Evangelical Faith in Ukraine and Poland, which determined the development of the Pentecostal movement in modern Ukraine.
