Дисертаційне дослідження доводить, що Петро Ломбардський підходить до теми божественних атрибутів крізь призму концепту божественної тринітарної сутності і лише після викладу цієї доктрини. Такі атрибути, як воля Бога чи знання Бога, не можуть аналізуватися абстрактно. Вони є аспектами або «сторонами» однієї, досконалої і простої божественної сутності, яка називається «єдиною і найвищою реальністю». Магістер Сентенцій трактує ці атрибути так: знання Бога – це божественна сутність як знаюча, Божа сила – божественна сутність як здатна зробити певні речі, а Божа воля – божественна сутність як воліюча деякі речі. Далі підкреслюється, що Ломбардець тісно пов’язує божественне знання та волю, оскільки вчення про знання Бога є доктриною, яка включає в себе багато вужчих атрибутів, хоча деякі з них передбачають не лише знання, але воління та прийняття рішень. Боже провидіння, росположення (диспозиція) та приречення є переліченими як аспекти божественного знання, поєднані з його волевиявленнями, але між двома ключовими атрибутами, знанням і волею, немає плутанини, тому що вчення Ломбардця передбачає певний логічний порядок божествених атрибутів. Боже знання як таке не має причинної сили, якщо не пов’язане з божественною волею, тобто знання логічно передує будь-якому волевиявленню. Загалом, Божа сила передбачає негайне знання Бога (у його вічному «тепер»), але обидва атрибута логічно передують волі Бога. Бог вічно знає, що він може зробити чи дозволити, і вічно воліє перетворити деякі з цих можливостей в актуальності.
It is demonstrated that Peter Lombard approaches the topic of divine attributes through the lens, and only after the treatment of, the divine Trinitarian essence. Such attributes as God’s will or God’s knowledge cannot hang on in the air or be analyzed purely dialectically. They are aspects or “sides” of one, perfect, and simple divine essence which is called “one and the highest reality.” Master Peter interprets God’s knowledge as the divine essence as knowing, God’s potency (power) as the divine essence as being able to do, and God’s will as the divine essence as willing some things. It is highlighted that the Lombard closely links the divine knowledge and will because he includes a lot of narrower attributes under the umbrella doctrine of God’s knowledge although some of them strictly imply not only knowing but willing and taking decisions. Thus, God’s providence, disposition, and predestination are all listed as aspects of the divine knowledge joined with some volitions, but there is no confusion between the two key attributes of knowledge and will because the Sentences’ teaching presupposes a certain logical order of the attributes. The divine knowledge as such has no causative power unless connected with the divine will, with the knowledge logically preceding any volition. In general, God’s potency implies immediate God’s knowledge (in the eternal now) but both logically precede God’s will. God eternally knows what he can do or allow and eternally wills to turn some of these potentialities into actualities.
