Екологія культури як феномен гуманізації сучасного соціокультурного простору

Abstract

Дисертацію присвячено теоретико-методологічним основам визначення екології культури як феномену гуманізації соціокультурного простору. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснене вивчення феномена екології культури в широкій програмній перспективі метаекологічної проблематики, де культура визначається як певний діалог культур. Визначена система екологічних детермінацій культурних цінностей в контексті глобалізаційної проблематики, що дає можливість вийти на антропологічні, екзистенціальні та етико-естетичні виміри національної культури, які є засадою її самозбереження, саморозвитку, а також є базисом гуманізації сучасного соціокультурного простору. Здійснена реконструкція культури як цілісності в екологічному вимірі в рамках таких понять як „культурогенез” і „системогенез”. Визначено, що час в культурі є амбівалентним, рухається від теперішнього до майбутнього і від теперішнього до минулого. Розглянуто національну ідентичність в культурі. Досліджено феномен етнокультурних кодів як ознак ідентичності. Визначено систему гуманізації як єдності мистецьких ініціатив в українській культурі кінця ХХ – початку ХХІ століть. Представлений в дисертації підхід дає можливість визначити національну культуру України в її гуманістичному вимірі як екокультурний феномен.

The dissertation is devoted to the theoretical and methodological foundations of defining the ecology of culture as a phenomenon of humanization of the socio-cultural space. The scientific novelty of the dissertation study is that it is the first study of the phenomenon of cultural ecology in a broad programmatic perspective of meta-ecological issues, where culture is defined as a certain dialogue of cultures. The system of ecological determinations of cultural values in the context of globalization issues is defined, which makes it possible to go to the anthropological and ethical-aesthetic dimensions of national culture, which are the basis of its self-preservation, self-development, and also the basis of humanization of the modern socio-cultural space. The reconstruction of culture as a whole in the ecological dimension was carried out within the framework of such concepts as "culturogenesis", "systemogenesis". Systemogenesis indicates that the system and the entire integrity of its subsystems lives in different times (subsystems project the future each in its own way), where one of the leading subsystems stands out, which forms the strategy for the functioning of the entire system.