Мета роботи – аналіз результатів застосування ендоваскулярних методів лікування при атрезії легеневої артерії (АЛА). Матеріали та методи дослідження. Лікування цієї вади серця в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України» із застосуванням ендоваскулярних методів почали з 2006 року. За цей час прооперовано 138 пацієнтів, з них 57 жіночої (41,3 %) та 81 (58,6 %) чоловічої статі, причому за допомогою ендоваскулярних методів – 23 пацієнтам, на відкритому серці – 115 пацієнтам. Середній ліжко-день становив 25 ± 16,3 днів. Всього на відкритому серці прооперовано 115 пацієнтів. З них 62 (54 %) були пацієнти чоловічої і 53 (46 %) жіночої статі. На день операції середній вік цих пацієнтів становив 607,8 ± 1023,7 дня, відповідно маса у середньому – 8,8 ± 8,1 кг. Середній ліжко-день, проведений у стаціонарі – 26,0 ± 18,6 днів. У разі ендоваскулярних втручань середній вік на день операції 23 пацієнтів (18 чоловічої (77 %) і 5 (23 %) жіночої статі) на першому етапі сягав 220,5 ± 650,2 дня, маса – 5,0 ± 4,4 кг. Кількість днів, проведених у шпиталі – 22 ± 5,7 дні. У лікуванні АЛА застосовують поетапність, коригуючи частину вади на кожному етапі, і завдяки цьому зменшують травматичність операції. У нашому випадку корекцію вади проводили на відкритому серці та за допомогою ендоваскулярних методів лікування. Після проведених ендоваскулярних втручань летальних наслідків не спостерігалося. Операції на відкритому серці були проведені за неможливості виконати ендоваскулярні втручання. При цьому стан таких пацієнтів зазвичай був більш важким. Слід також зауважити, що сама операція на відкритому серці є серйозною
травмою для організму. У зв’язку із зазначеним післяопераційний період у цієї частини пацієнтів частіше перебігав з ускладненнями. Як наслідок більш важкого передопераційного стану пацієнтів та самої операційної травми в окремих випадках при втручаннях на відкритому серці частина пацієнтів не перенесла операцію. У результаті загальна смертність у групі пацієнтів, яким виконано втручання на відкритому серці, становила 13,0 %. Крім того, в 7 випадках подібне оперативне втручання було доповнено процедурою Rashkind. У разі повторного оперативного втручання через 6 місяців виконано стентування відкритої артеріальної протоки. Повторне оперативне втручання пацієнтів супроводжувалося покращенням стану, і
вони були виписані з клініки в задовільному стані. Висновки 1. Хірургічна вальвулопластика і балонна вальвулопластика (БВ) – ефективні методи лікування АЛА з добрими безпосередніми та віддаленими результатами, проте вимагають подальших досліджень для обґрунтованого вибору методу хірургічного втручання і прогнозування результатів лікування. 2. БВ – прийнятна альтернатива хірургічному лікуванню у хворих з ознаками вираженої серцевої недостатності та з ускладненою анатомією вади.3. БВ – малотравматичний, ефективний і безпечний метод лікування АЛА, що збільшує шанси таких пацієнтів на виживання навіть у випадках важкого їх стану при поступленні в стаціонар і може бути альтернативою в таких пацієнтів як перший етап лікування для їх підготовки для наступного етапу лікування, в тому числі й на відкритому серці.
The aim. To analyze the results of the use of endovascular treatments for pulmonary artery atresia (PAA). Materials and methods. Treatment of this heart defect at the National Amosov Institute of Cardiovascular Surgery of the NAMS of Ukraine with application of endovascular methods began in 2006. Since then, 138 patients were operated, 57 of them female (41.3%) and 81 (58.6%) were male. Endovascular methods were used in 23 patients, and 115 patients underwent open-heart surgery. The mean length of hospital stay was 25±16.3 days. Of 115 patients who underwent open-heart surgery, 62 (54%) were male and 53 (46%) were female. On the day of surgery, the mean age of these patients was 607.8±1023.7 days, mean weight was 8.8±8.1 kg. The average length of hospital stay was 26±18.6 (maximum 215, minimum 5). Of 23 patients who underwent endovascular surgery, 18 (77%) were male and 5 (23%) were female. The mean age on the day of surgery was 220.5±650.2 days, mean weight was 5.0±4.4 kg. The mean length of hospital stay was 22±5.7 days (maximum 34, minimum 4). In the treatment of PAA, a stepwise procedure is used, correcting part of the defect at each stage and thereby reducing the traumaticity of the operation. In our case, correction of the defect was performed on the open heart and using endovascular methods of treatment. After endovascular interventions, no fatal effects were observed. Open-heart surgery
was performed in case if endovascular interventions could not be performed. The condition of such patients was usually more severe. It should also be noted that the open-heart surgery itself is a serious trauma to the body. Due to the above, postoperative period in this group of patients more often proceeded with complications. Due to more severe preoperative condition of the patients and surgical trauma, in some cases of open-heart interventions, some patients did not recover after surgery. As a result, the total mortality in the group of patients who underwent open-heart surgery was 13.0%. In addition, in 7 cases, such surgery was supplemented by the Rashkind procedure. In case of recurrent surgery after 6 months, stenting of patent ductus arteriosus was performed. Repeated surgical interventions were accompanied by the improvement of the condition and the patients were discharged from the clinic in satisfactory condition. Conclusions. PAA is one of the most complex congenital pathologies of the heart and main vessels, and therefore
preservation of such a newborn depends on the preservation of patent ductus arteriosus. Endovascular surgery for PAA is the operation of choice that allows to prepare the patient for the next stage of treatment, including open-heart surgery. Endovascular interventions in PAA are minimally invasive, which increases the chances of patients with complicated
anatomy to survive despite their serious condition on admission to the hospital.
