The article reveals the essence of ecological appropriate behavior as an ecological understanding by senior preschoolers of the importance of appropriate behavior in the environment in order to maintain ecological balance and harmony with nature; the analysis of characteristic manifestations of this behavior in children of senior preschool age is carried out. Ecologically appropriate behavior of senior preschoolers consists of a set of interdependent structural and semantic components: emotional and value (attitude to nature as a value and awareness of unity with the natural world); information-cognitive (ecologically coordinated activity in nature on the basis of ecological and natural science knowledge, the main among which are ideas about connections and dependencies in nature); activity-effective (volitional activity in the natural environment, self-limitation of one's own desires and motivated behavior to nature). Experimental analysis of the representation of the components of ecological appropriate behavior showed the dynamics of increasing the levels of formation of ecological and appropriate behavior due to the renewal of the ecological development environment of preschool education and the effectiveness of pedagogical support as a mechanism of long-term tripartite subject-subject interaction. which is characterized by the predominant use of interactive methods, techniques and forms, the implementation of which reflects qualitative changes in the emotional-motivational, activity-behavioral and cognitive spheres, etc.
The most effective the method in the study proved out to be the Ecological projecting method as an integrated method of subject-and-subject interaction organizing of "teacher-child-parent" relationship for achieving the activity goal and children's ability to admire the nature beauty formation, the ability to notice environmental pollution, mastering of available skills to keep the environmental purity, compliance of the nature appropriate usage rules, awareness of the need nature saving and condemnation of the negative actions of other children and adults who harm the natural environment.
У статті розкрито сутність еколого доцільної поведінки як екологічне розуміння дітьми старшого дошкільного віку важливості доречного поводження себе у довкіллі задля підтримання екобалансу і гармонії з природою; здійснено аналіз характерних проявів цієї поведінки у дітей старшого дошкільного віку. Еколого доцільна поведінка старших дошкільників складається із сукупності взаємозалежних структурно-змістових компонентів: емоційно-ціннісного (ставлення до природи як до цінності та усвідомлення єдності з природним світом); інформаційно-пізнавального (екологічно узгоджена діяльність в природі на основі еколого-природознавчих знань, основними серед яких є уявлення про зв'язки й залежності в природі); діяльнісно-дієвого (вольової діяльності у природному оточенні, самообмеження власних бажань та змотивована поведінка до природи). Експериментальний аналіз представленості компонентів еколого доцільної поведінки засвідчив, динаміку вивищення її рівнів, що зумовлено оновленням еколого розвивальним середовищем закладу дошкільної освіти та дієвістю педагогічного супроводу як механізму тривалої трьохсторонньої суб`єкт-суб`єктної взаємодії «педагог-діти-батьки», для якої характерно переважне використання інтерактивних методів (екологічний проект, що включає комплекс різних видів практичної діяльності дітей, зокрема, трудової, дослідницької та ігрової, метод «заняття-подорожі» під час, якого діти заплющують очі і уявно потраплять у потрібне місце; правила поведінки в природі зображуються у вигляді екологічних знаків, метод «картинна галерея», ознайомлення дітей з явищами природи за допомогою картин: «Осінь над Дніпром» С. Шишко; «Весна в Україні» С. Васильківський; «Вітер в березні» М. Бурачек та прийоми («навушники», прослуховування у навушниках звуків моря, лісу, явищ природи; «бінокль», споглядання об’єктів природи на задньому плані); праця в природі з використанням мультимедійних засобів; ланцюг логічних запитань допомагає знайти вирішення тієї чи іншої проблеми або з’ясувати її причини; схеми-моделі з їх допомогою складають описові розповіді, дотримуючись послідовності та параметрів, закладених у схемах: колір, форма, величина, матеріал, частини, де зустрічається в природі); прийом екологічної емпатії та екологічної рефлексії спонукає до самоаналізу вчинку у природі та форм, реалізація яких відображає якісні зміни в емоційно-мотиваційній, діяльнісно-поведінковій та пізнавальній сферах тощо.
