Мета роботи – аналіз результатів застосування ендоваскулярних методів лікування при атрезії легеневої артерії (АЛА). Об’єкт і методи дослідження. Лікування даної вади серця в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України» з застосуванням ендоваскулярних методів почали з 2006 року. За це й час прооперовано 138 пацієнтів, з них 58 жіночої (41,3%) та 81 (58,6%) чоловічої
статі. При цьому ендоваскулярними методами – 23, на відкритому серці – 115. Середній койкодень склав – 25+16,3 дні. Всього на відкритому серці прооперовано 115 пацієнтів. З них 62 (54%) пацієнти чоловічої і 53 (46%) жіночої статі. На день операції середній вік цих пацієнтів склав 607,8±1023,7 днів, відповідно маса у се-
редньому – 8,8±8,1 кг. Середній койкодень проведений в стаціонарі – 26,0+18,6. У випадку ендоваскулярних втручань середній вік на день операції 23-и пацієнтів (18 чоловічої (77%) і 5-є (23%) жіночої статі) на першому етапі склав 220,5+650,2 днів, маса – 5,0+4,4 кг. Кількість днів проведених в шпиталі – 22+5,7 днів. В лікуванні
АЛА застосовують поетапність, коригуючи частину вади на кожному етапі і цим зменшуючи травматичність операції. В нашому випадку корекцію вади проводили на відкритому серці та за допомогою ендоваскулярних методів лікування. Після проведених ендоваскулярних втручань летальних наслідків не спостерігалось.
Операції на відкритому серці були проведені у випадку неможливості провести ендоваскулярні втручання. При цьому стан таких пацієнтів за звичай був більш важким. Необхідно також зауважити, що сама операція на відкритому серці є серйозною травмою для організму. У зв`язку з наведеним вище післяопераційний період у цієї частини пацієнтів частіше протікав з ускладненнями. Як наслідок більш важкого передопераційного стану пацієнтів та самої операційної травми в окремих випадках при втручаннях на відкритому серці частина пацієнтів не перенесла операцію. В результаті загальна смертність в групі пацієнтів, яким виконано втручання на відкритому серці склала 12%. Крім того, в 7-х випадках подібне оперативне втручання було доповнено процедурою Рашкінда. У випадку повторного оперативного втручання через 6 місяців проведено ВАП стентування. Повторне оперативне втручання пацієнтів супроводжувалось покращенням стану, і вони були
виписані з клініки в задовільному стані. Висновки. 1. Ендоваскулярні оперативні втручання при АЛА є операціями вибору, які дозволяють підготувати пацієнта для наступного етапу лікування. 2. Ендоваскулярні втручання при АЛА є малотравматичними, що збільшує шанси пацієнтів з ускладненою анатомією на виживання не дивлячись на важкий їх стан при надходженні в стаціонар.
Цель работы – анализ результатов применения эндоваскулярных методов лечения при атрезии легочной артерии (АЛА). Объект и методы исследования. Лечение данного порока сердца в ГУ «Национальный институт сердечно-сосудистой хирургии им. Амосова НАМН Украины» с применением эндоваскулярных методов начали с 2006 года. За это время прооперировано 138 пациентов, из них 58 женского (41,3%) и 81 (58,6%) мужского пола. При этом эндоваскулярными методами – 23 на открытом сердце – 115. Средний койкодень составил – 25 + 16,3 дня. Всего на открытом сердце прооперировано 115 пациентов. Из них 62 (54%) пациенты мужского и 53 (46%) женского пола. В день операции средний возраст этих пациентов составил 607,8±1023,7 дней, соответственно масса в среднем – 8,8±8,1 кг. Средний койокодень проведенный в стационаре – 26,0+18,6. В случае эндоваскулярных вмешательств средний возраст на день операции 23-х пациентов (18 мужского (77%) и 5 (23%) женского пола) на первом этапе составил 220,5+650,2 дней, масса
– 5,0+4,4 кг. Количество дней проведенных в больнице – 22+5,7 дней. В лечении АЛА применяют поэтапность, корректируя часть недостатки на каждом этапе и тем самым уменьшая травматичность операции. В нашем случае коррекцию порока проводили на открытом сердце и с помощью эндоваскулярных методов лечения. После проведенных эндоваскулярных вмешательств летальных исходов не наблюдалось. Операции на открытом сердце были проведены в случае невозможности провести эндоваскулярные вмешательства. При этом состояние таких пациентов обычно было более тяжелым. Необходимо также заметить, что сама операция на открытом сердце является серьезной травмой для организма. В связи с приведенным выше послеоперационный период в этой части пациентов чаще протекал с осложнениями. В результате более тяжелого предоперационного состояния пациентов и самой операционной травмы в отдельных случаях при
вмешательствах на открытом сердце часть пациентов не перенесла операцию. В результате общая смертность в группе пациентов, которым выполнено вмешательство на открытом сердце составила 12%. Кроме того, в 7-х случаях подобное оперативное вмешательство было дополнено процедурой Рашкинда. В случае повторного оперативного вмешательства через 6 месяцев проведено ВАП стентирование. Повторное оперативное вмешательство пациентов сопровождалось улучшением состояния, и они были выписаны из клиники в удовлетворительном состоянии. Выводы. 1. Эндоваскулярные оперативные вмешательства при АЛА являются операциями выбора, которые позволяют подготовить пациента к следующему этапу лечения. 2. Эндоваскулярные вмешательства при АЛА является малотравматичными, что увеличивает шансы пациентов с осложненной анатомией на выживание несмотря на тяжелое их состояние при поступлении в стационар.
The purpose of the work is to analyze the results of the use of endovascular treatments for pulmonary artery atresia. Object and methods of research. Treatment of this heart defect in the State Institution «National Institute of Cardiovascular Surgery named by М.M. Amosov NAMS of Ukraine» with endovascular application began in 2006. During this time 138 patients were operated, 58 of them female (41.3%) and 81 (58.6%) male. In this case,
endovascular methods – 23, in the open heart – 115. The average time in hospital was 25+16.3 days. In total, 115 (patients were operated on in the open heart). Of these, 62 (54%) were male and 53 (46%) were female. On the day of surgery, the average age of these patients was 607.8±1023.7 days, respectively; 8,8±8,1 kg The average bed day held in the hospital was 26+18,6. In the case of endovascular surgery, the mean age at the day of surgery for 23 patients (18 male (77%) and 5th (23%) female) in the first stage was 220.5+650.2 days, weight – 5.0+4.4 kg. The number of days spent in hospital is 22+5.7 days. In the treatment of pulmonary arteria аtresia, a stepwise procedure is used, correcting part of the defect at each stage and thereby reducing the traumaticity of the operation. In our case, the correction of the defect was performed in the open heart and using endovascular methods of treatment. After endovascular interventions, no
fatal effects were observed. Open-heart surgery was performed in the event that endovascular interventions could not be performed. The condition of such patients was usually more severe. It should also be noted that the open heart surgery itself is serious trauma to the body. Due to the above postoperative period in this part of patients
more often proceeded with complications. As a result of the more severe preoperative condition of the patients and the most surgical trauma in some cases, with open heart interventions, some patients did not undergo surgery. As a result, the total mortality in the group of patients who underwent open-heart surgery was 12%. The average bed day of 115 patients operated on in the open heart was 26+18.6 days (maximum 215, minimum
– 5), 23 patients with endovascular intervention – 22.0+5.7 days (maximum – 34, minimum – 4). In addition, in 7 cases, such surgery was supplemented by the Rashkind procedure. In case of recurrent surgery after 6 months, VAP stenting was performed. Repeated surgical interventions were accompanied by improvement of the condition and
they were discharged from the clinic in satisfactory condition. Conclusions. 1. Endovascular surgery for pulmonary arteria аtresia is the surgery of choice that allows you
to prepare the patient for the next stage of treatment. 2. Endovascular interventions in ALA are low-traumatic, which increases the chances of patients with complicated anatomy to survive despite their difficult condition upon admission to the hospital.
