Коарктація аорти у новонароджених і немовлят: балонна ангіопластика чи хірургічне лікування?

Abstract

Коарктація аорти (КoA) – це вроджений дискретний стеноз проксимального відділу низхідної грудної аорти, який часто стає причиною критичного стану малюків. Методами лікування в даній віковій групі є балонна ангіопластика і хірургічна корекція. Балонна ангіопластика – малоінвазивний спосіб корекції дискретної коарктації, але цей метод залишається суперечливим як стратегія первинної терапії. Мета дослідження – порівняння ефективності і результатів балонної ангіопластики та хірургічного корекції коарктації аорти у немовлят. Матеріали і методи. У період 2007 по 2018 рік у ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України» проліковано 155 пацієнтів із коарктацією аорти. Середній вік пацієнтів становив 3,2±1,4 міс. (від 0 до 12 міс.), середня маса – 5,3±1,7 кг (від 2 до 10 кг). Пацієнти були розділені на дві групи: перша група – 78 пацієнтів, яким виконали балонну дилатацію коарктації аорти; друга група – 77 пацієнтів, яким виконали хірургічну корекцію. Пацієнти з комплексними супутніми внутрішньосерцевими аномаліями серця не були включені до цього дослідження. Результати. Аналіз безпосередніх результатів не виявив суттєвої різниці в ефективності двох методів (p=0,17). В той же час відсоток рекоарктації був значно нижчим у групі хірургічного лікування (3 випадки (3,8%) проти 32 (41%) у групі балонної дилатації, p<0,05). Середній термін перебування в лікарні статистично відрізнявся і становив 6,7±3,2 дня в групі ангіопластики та 21,4±8,1 дня у групі хірургічного лікування (p<0,05). Аневризм у місці корекції не було виявлено в обох групах. Висновки. Як хірургічна корекція, так і балонна ангіопластика коарктації аорти у немовлят були ефективними і мали добрий безпосередній результат. Проведене дослідження вказує на те, що балонна ангіопластика становить прийнятну альтернативу хірургічному лікуванню, однак через високий рівень рекоарктації цей метод може бути використаний переважно у хворих із критичною коарктацією аорти, ознаками вираженої серцевої недостатності та низькою фракцією викиду лівого шлуночка як паліативна процедура.

Coarctation of the aorta (CoA) is a discrete stenosis of the proximal thoracic aorta. The common clinical pattern is congestive heart failure in infancy. Treatment methods include balloon angioplasty (BA) and surgical repair in this age group. Percutaneous balloon angioplasty is a less invasive method for the repair of discrete coarctation but remains controversial as a primary treatment strategy for a native coarctation. This study aimed at comparing the efficacy and outcome of balloon angioplasty and surgical repair in infants with aortic coarctation younger than one year old. Methods. Between January 2007 and December 2018, 155 patients with native aortic coarctation were treated in M.M. Amosov National Institute of Cardiovascular Surgery. This retrospective study evaluated the results of the two methods in patients younger than one year old with the diagnosis of aortic coarctation. Group 1 included 78 patients following balloon dilatation for discrete coarctation. Group 2 included 77 patients following surgical resection with end-to-end anastomosis. Patients with complex cardiac anomalies were not included in this study. Results. Immediate results revealed no significant difference in the efficacy of the two methods (p=0.17), with the rate of recurrent coarctation significantly lower in the surgery group [3 (3.8%) vs. 32 (41%), p<0.05]. The mean hospital stay was 6.7±3.2 days in the balloon angioplasty group and 21.4±8.1 days in the surgery group, which constitutes a significant statistical difference (p<0.05). Aneurysm formation was not reported. Conclusion. Our own experience testifies that both surgical correction and balloon angioplasty of aortic coarctation in infants are effective and give a good immediate result. Balloon angioplasty may be an acceptable alternative to surgical treatment in infants with critical aortic coarctation, although it is accompanied with an increased level of recoarctation. Recoarctation after balloon dilatation is manifested in the first 3-4 months of postoperative follow-up and requires repeated correction by a surgical or endovascular method.