Лікування немовлят з критичним аортальним стенозом

Abstract

Критичний аортальний стеноз складна патологія у немовлят, що потребує надання невідкладної допомоги. Лікування таких пацієнтів є комплексною та складною проблемою. Методи лікування включають в себе балонну вальвулопластику та відкриту хірургічну вальвулопластику. Мета дослідження – аналіз власного досвіду хірургічного лікування та балонної вальвулопластики критичного аортального стенозу у немовлят. За період з 2006 року по 2018 рік в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України» було проліковано 58 немовлят з аортальним стенозом. При цьому 47 (81 %) пацієнтам (І група) виконано рентгенен-доваскулярну балонну вальвулопластику аортального стенозу, а 11 (19 %) пацієнтам (ІІ група) проведене хірургічне лікування. Після балонної вальвулопластики відмічалось значне зниження градієнта на аортальному клапані у пацієнтів І групи та підвищення фракції викиду лівого шлуночка. Проте у середньовіддаленому спостереженні градієнт тиску на аортальному клапані у більшості пацієнтів виріс, та почала наростати аортальна недостатність. Після хірургічної корекції відзначалися добрі безпосередні та середньо-віддалені результати відносно градієнта на аортальному клапані та ступеня недостатності. Як хірургічна вальвулопластика, так і балонна вальвулопластика є ефективними методами лікування аортального стенозу у немовлят з добрими безпосередніми результатами. Проведене дослідження вказує на те, що балонна вальвулопластика може бути прийнятною альтернативою хірургічному лікуванню у пацієнтів з ознаками вираженої серцевої недостатності, але має тенденцію до наростання аортальної недостатності у віддаленому періоді. Термін перебування пацієнтів з балонною вальвулопластикою вдвічі кортший за такий з хірургічною вальвулопластикою, що суттєво зменшує економічні витрати на лікування.

Критический аортальный стеноз – сложная патология у младенцев, требующая немедленной хирургической помощи. Лечение таких пациентов – комплексная и сложная проблема. Методы лечения включают балонную вальвулопластику и открытую хирургическую вальвулопластику. Цель исследования – анализ собственного опыта хирургического лечения и балонной вальвулопластики критического аортального стеноза у младенцев. За период с 2006 року по 2018 год в ГУ «Национальный институт сердечно-сосудистой хирургии им. Н. Н. Амосова НАМН Украины» было прооперировано 58 младенцев с аортальным стенозом. При этом 47 (81 %) пациентам (І группа) выполнено рентгенэндоваскулярную балонную вальвулопластику аортального стеноза, а 11 (19 %) пациентам (ІІ группа) проведено хирургическое лечение. После балонной вальвулопластики отмечалось значительное снижение градиента на аортальном клапане у пациентов І группы и повышение фракционного выброса левого желудочка. Однако при среднеотдаленном наблюдении градиент давления на аортальном клапане у большинства пациентов увеличился, и начала нарастать аортальная недостаточность. После хирургической коррекции отмечались хорошие непосредственные и среднеотдаленные результаты относительно градиента на аортальном клапане и степени недостаточности. Как хирургическая вальвулопластика, так и балонная вальвулопластика – эффективные методы лечения аортального стеноза у младенцев с хорошими непосредственными результатами. Проведенное исследование указывает на то, что балонная вальвулопластика может быть приемлемой альтернативой хирургического лечения у пациентов с признаками выраженной сердечной недостаточности, однако имеет тенденцию к возрастанию аортальной недостаточности в отдаленном периоде. Срок пребывания пациентов с балонной вальвулопластикой вдвое меньше, чем при хирургической вальвулопластике, что существенно уменьшает экономические затраты на лечение.

Aortic stenosis (narrowing of the aorta due to a decrease in the area of the aorta mouth) is a group of congenital heart disease caused by impaired blood flow from the left ventricle. Critical aortic stenosis is a complicated pathology in infants, which requires ergent help. Treanment of such patients is a complex and difficult problem. Surgical methods of treatment include ballon alvuloplasty and open surgical valvuloplasty. The purpose of our work was to analyze personal experience of surgical treatment and ballon alvuloplasty in infants with critical aortic stenosis. Material and methods. 58 patients with critical aortic stenosis were treated in National Amosov Institute of Cardiovascular Surgery during 2007-2018. Results and discussion. In the 1st group hospital mortality made up 6.8 % (n=4). In the 2nd group 4.5 % of patients in postoperative period had complicated two-side pneumonia, sepsis, and patients died on the 15th and 20th days after procedure from increased respiratory and multiorgan failure. After ballon valvuloplasty we noted significant decrease of gradient on aortic valvule in patients of the 1st group and increased ejection fraction of left ventricule. But at mid-distance monitoring there increased gradient of pressure on aortic valvule in most patients and aortic failure began. There were no lethal cases in the 2nd group. The time of artificial circulation of lungs on average after dilatation made up 31±12 hours (from 5 to 298 hours) in the 1st group, and 38±16 hours (from 8 to 330 hours) (Р<0.05) in the 2nd group. The time of staying in ranimation made up 3 days (from 2 to 40 days) in the 1st group, and 5 days (from 3 to 60 days) (p<0.05) in the 2ndgroup. According to the Echocardiography, which was performed regularly within 24 hours after surgery, a significant decrease in the gradient was observed both in the 1st group from 65.2±2.7 to 30.3±3 mm Hg (p <0.05) and in the 2nd group from 79.1±5.5 to 32.73±3.18 mm Hg (p <0.05). Significant increase in the ejection fraction of left ventricle was observed in patients of the 1st group who had ejection fraction of left ventricle 48.21±3.1% (from 18 to 75 %) at admission and 60.2±1.67% (from 55 up to 75%) at discharge. In the 2nd group patients ejection fraction of left ventricle did not significantly change and was 65.82±4.33% (from 59 to 75%) before surgery, and 67.82±2.9% (from 65 to 85%) at the time of discharge. The period of staying in hospital of the 1st group patients made up 7.7±1.0 days, and the 2nd group patients were 15.9±1.9 days in hospital (Р<0.01). Such a difference was due to smaller traumatic this surgical procedure in the 1st group. Conclusion. Both surgical valvuloplasty and balloon valvuloplasty are effective methods of aortic stenosis treatment in infants with good results. The obtained results showed that balloon valvuloplasty can be acceptable alternative to surgical treatment in patients with expressed cardiac failure. But it has tendency to increases of aortic failure in remote period. The length of patients staying in hospital after balloon valvuloplasty is half shorter that patients with balloon valvuloplasty, which significantly reduces the expenses on treatment.