Вибір методу лікування коарктації аорти у немовлят

Abstract

Коарктація аорти – це дискретний стеноз проксимального відділу грудної аорти. Методи лікування в даній віковій групі включають в себе балонну ангіопластику та хірургічну корекцію. Балонна ангіопластика – малоінвазивний спосіб корекції дискретної коарктації, але цей метод залишається суперечливим, як стратегія первинної терапії. Мета дослідження. Порівняння ефективності та результатів балонної ангіопластики та хірургічного корекції коарктації аорти у немовлят. Об’єкт і методи дослідження. В період 2007 по 2017 рік в ДУ “Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України” проліковано139 пацієнтів з коарктацією аорти. Пацієнти були розділені на дві групи: перша група – 69 пацієнтів, яким виконали балонну дилатацію коарктації аорти; друга група – 70 пацієнтів, яким виконали хірургічну корекцію. Пацієнти із складними супутніми внутрішньосерцевими аномаліями серця не були включені до цього дослідження. Результати досліджень та їх обговорення. Безпосередні результати не виявили суттєвої різниці в ефективності двох методів (p = 0,06). В той же час відсоток рекоарктації був значно нижчим в групі хірургічного лікування [3 (4,3%) проти 32 (46,4%), p<0,05]. Середній термін перебування в лікарні статистично відрізнявся і становив 7,3±3,4 дні в групі ангіопластики та 21,5±9,3днів в групі хірургічного лікування (p<0,05). Аневризм в місці корекції не було в обох групах. Висновки. Як хірургічна корекція, так і балонна ангіопластика коарктації аорти у немовлят були ефективними та мали добрий безпосередній результат. Проведене дослідження вказує на те, що балонна ангіопластика може бути прийнятною альтернативою хірургічному лікуванню, однак через високий рівень рекоарктації цей метод може бути використаний у хворих з критичною коарктацією аорти, ознаками вираженої серцевої недостатності та низькою фракцією викиду лівого шлуночка, як паліативна процедура.

Коарктация аорты – это дискретный стеноз проксимального отдела грудной аорты. Методы лечения в данной возрастной группе включают в себя балонную ангиопластику и хирургическую коррекцию. Балонная ангиопластика –малоинвазивный способ коррекции дискретной коарктации, однако этот метод остается противоречивым, как стратегия первичной терапии. Цель исследования. Сравнение эффективности и результатов балонной ангиопластики и хирургической коррекции коарктации аорты у новорожденных. Объект и методы исследования. В период 2007 по 2017 год в ГУ “Национальный институт сердечно-сосудистой хирургии им. Н.Н. Амосова НАМН Украины” пролечено139 пациентов с коарктацией аорты. Пациенты были разделены на две группы: первая группа – 69 пациентов, которым выполнили балонную дилатацию коарктации аорты; вторая группа – 70 пациентов, которым выполнили хирургическую коррекцию. Пациенты со сложными сопутствующими внутрисердечными аномалиями сердца не были включены в это исследование. Результаты исследований и их обсуждение. Непосредственные результаты не выявили существенной разницы в эффективности обоих методов (p = 0,06). В то же время процент рекоарктации был значительно ниже в группе хирургического лечения чем в группе с баллонной ангиопластикой [3 (4,3%) и 32 (46,4%), p<0,05]. Средний термин пребывания в больнице статистически отличался и составлял 7,3±3,4 суток в группе ангиопластики и 21,5±9,3 суток в группе хирургического лечения (p<0,05). Аневризм в месте коррекции не было в обеих группах. Выводы. Как хирургическая коррекция, так и балонная ангиопластика коарктации аорты в новорожденных были эффективными и имели хороший непосредственный результат. Проведенное исследование указывает на то, что балонная ангиопластика может быть приемлемой альтернативой хирургическому лечению. Однако через высокий уровень рекоарктации этот метод может быть использован у больных с критической коарктацией аорты, признаками выраженной сердечной недостаточности и низкой фракцией выброса левого желудочка, как паллиативная процедура.

Coarctation of the aorta is a discrete stenosis of the proximal thoracic aorta. Treatment methods include balloon angioplasty (BA) and surgical repair in this age group. Percutaneous balloon angioplasty is a less invasive method for the repair of discrete coarctation but remains controversial as a primary treatment strategy for a native coarctation. The purpose of our work. This study aimed to compare the effectiveness and outcome of balloon angioplasty and surgical repair in infants with coarctation of the aorta. Objeсt and methods of research. Between January 2007 and December 2017, 139 patients with native aortic coarctation were treated in National Amosov Institute of Cardiovascular Surgery. The patients were divide on two group. Group 1 included 69 patients who accepted balloon dilatation for discrete coarctation. Group 2 included 70 patients who underwent surgical resection with end-to-end anastomosis. Patients with complex cardiac anomalies were not included in this study. Research results and their discussion. Immediate results revealed no significant difference in the effectiveness of the two methods (p value = 0.06). While the rate of recurrent coarctation was significantly lower in the surgery group something of group balloon dilatation [1 (2,4%) vs. 13 (72,2%), p value = 0.0017]). The mean hospital stay was 7,3±3,4 days in the balloon angioplasty group and 21,5±9,3 days in the surgery group, which constitutes a significant statistical difference (p value < 0.05). Aneurysm formation was not encountered. Conclusions. Both surgical repair and balloon angioplasty for native coarctation of the aorta in infants were effective and beneficial direct result. These data suggest that balloon angioplasty can be acceptable alternative to surgical treatment. But due to the high level of recoarctation this method may be considered in critically ill infants with congestive heart failure as a primary palliative procedure.