У сучасних умовах суспільно-політичного життя в Україні посилюється увага до вивчення національного культурно-освітнього досвіду, до поглибленого висвітлення надбань українських просвітників, які працювали на утвердження української національної ідеї творення соборної незалежної Української держави. У цьому сенсі надзвичайно значущою є просвітницько-педагогічна спадщина Бориса Дмитровича Грінченка (1863–1910). У статті висвітлено особливості вивчення життя і творчості Бориса Грінченка як культурно-просвітницького і громадського діяча, популяризатора національної освіти і виховання, яскравого представника української національно-орієнтованої еліти кінця ХІХ – початку ХХ ст. Виділено і обґрунтовано основні періоди у дослідженні його творчості і діяльності. З’ясовано, що автори досліджували такі питання творчої спадщини Б. Грінченка: життєвий шлях; участь у суспільно-політичному житті; педагогічні ідеї; літературну спадщину; лінгвістичні особливості текстів діяча. Оцінка життя й творчості Б. Грінченка в історіографічних студіях у різні історичні часи коливалася в діапазоні від надмірного вихваляння до абсолютної негації. Встановлено, що грінченкознавчі праці віддзеркалюють постійний переоцінювальний дискурс, на який впливали суспільно-політичні домінанти і специфіка культурного буття українців упродовж ХХ ст. У добу незалежності України дослідження постаті Б. Грінченка набуває цінності привернення уваги сучасного українства до глибоко національної педагогічної спадщини Б. Грінченка, яка не втратила своєї актуальності у сенсі розбудови нової української школи, а також продовження утвердження національної самоідентифікації сучасної української молоді і дітей, спроможна реально прислужитися сучасній науково-педагогічній думці.
В современных условиях общественно-политической жизни в Украине усиливается внимание к изучению национального культурно-образовательного опыта, к углубленному освещению достижений украинских просветителей, работавших на утверждение украинской национальной идеи создания соборного независимого Украинского государства. В этом смысле чрезвычайно значимо просветительско-педагогическое наследие Бориса Дмитриевича Гринченко (1863–1910).
В статье освещены особенности изучения жизни и творчества Бориса Гринченка как культурно-просветительского и общественного деятеля, популяризатора национального образования и воспитания, яркого представителя украинской национально-ориентированной элиты конца XIX – начала ХХ в. Выделены и обоснованы основные периоды в исследовании его творчества и деятельности. Выяснено, что авторы исследовали такие вопросы творческого наследия Б. Гринченка: жизненный путь; участие в общественно-политической жизни; педагогические идеи; литературное наследие; лингвистические особенности текстов деятеля. Оценка жизни и творчества Б. Гринченка в историографических исследованиях в разные исторические времена колебалась в диапазоне от чрезмерного восхваления к абсолютной негации. Установлено, что гринченковедческие работы отражают постоянный переоценочный дискурс, на который влияли общественно-политические доминанты и специфика культурного бытия украинцев на протяжении ХХ в. В эпоху независимости Украины исследование личности Б. Гринченка приобретает ценность привлечение внимания современного украинства к глубоко национального педагогического наследия Б. Гринченка, которое не потеряло своей актуальности в смысле развития новой украинской школы, а также продолжения утверждения национальной самоидентификации современной украинской молодежи и детей, способно реально служить современной научно-педагогической мысли.
In modern conditions of socio-political life in Ukraine, increasing attention is paid to the study of national cultural and educational experience, to in-depth coverage of the achievements of Ukrainian educators who worked to establish the Ukrainian national idea of creating a united independent Ukrainian state. In this sense, the educational heritage of Borys Dmytrovych Hrinchenko (1863–1910) is extremely significant. The article highlights the features of studying the life and work of Borys Grinchenko as a cultural, educational and public figure, popularizer of national education and upbringing, a bright representative of the Ukrainian national-oriented elite at the end of the XIX century – the beginning of the XX century. The main periods in the study of his work and activity are highlighted and substantiated. It turns out that the authors investigated the following issues of B. Grinchenko’s creative heritage: way of life; participation in socio-political life; pedagogical ideas; literary heritage; linguistic features of the texts of the figure. The assessment of B. Grinchenko’s life and work in historiographical studies in different historical times ranged from excessive praise to absolute negation. It is established that Grinchenko’s works reflect a constant overestimation discourse, which was influenced by socio-political dominants and the specifics of the cultural life of Ukrainians during the twentieth century.
In the days of Ukraine’s independence, the study of the figure of B. Grinchenko acquires the value of drawing the attention of modern Ukrainians to the deeply national pedagogical heritage of B. Grinchenko, which has not lost its relevance in terms of building a new Ukrainian school. to use modern scientific and pedagogical thought.
