У дисертаційному дослідженні вперше в Україні здійснено всебічний аналіз феномену природної теології, засвідченої святоотцівською та схоластичною думкою як спробою побудови містично-досвідної теодицеї у її класичному вираженні. Не спираючись на уподобання конкретної філософської школи, автор проводить реконструкцію філософії Бога у своїй гармонійній цілості творячи синтез теодицейної науки у багатоголоссі філософсько-богословських шкіл західної і східної християнської традицій та арабо-юдейської теодицейної ментальности. Дається критичний аналіз множині тлумачень теорій Божого Провидіння, відношення Бога до світу і людини, доказів існування Божого буття.
Запропоновано двочастинний розподіл теодицеї: класична і некласична. У класичній запропоновано розширену тричастинну класифікацію доказів існування Божого буття: космологічна, онтологічна і трансцендентиська. Підвидами некласичної є: екзистенційна теодицея ХІХ-ХХ ст., теодицея Абсолюту, фізиків, деїзму, теїзму та постмодерна теодицея. З’ясовано головні вчення мислителів від античності до сучасності про Особового Бога, які включають розгляд філософсько-релігійного терміну «особа». Проведено аналіз християнсько-теїстичної категорії «Абсолютна Особа» в контексті християнської персонології з її релігійною концепцією «особа» людини. Застосовані методи герменевтики до трактатів Платона, Аристотеля, Плотина, св. Августина, Боеція, Ареопагітика, Рішара Сен-Вікторського, Раймунда Луллія, Аллана Лілльського, Аквіната, Дунса Скота, Спінози, Розміні та ін. Поглиблено розуміння зв’язку концепції трансцендентного з етичним виміром і інтерпретацією Біблії. У цьому зв’язку запропоновано й проілюстровано на прикладі святоотцівських текстів поняття трансцендентного; виділені основні складові семантичного простору та онто-етична складова і її роль в історії патристичної думки. Запропонована нова інтерпретація ейдосу трансцендентного, як зв’язкового між онтичним і етичним вимірами у семантиці Філона Олександрійського. Визначено його місце в патристичній та схоластичній думці. З’ясовано як поняття «Особа» у вченні Северина Боеція. що означає індивідуальну субстанцію розумної природи, становить джерело волі, є володаркою моральної цінності, здатна осягати істину. Особа від часів св. Августина показується у Божому бутті, маючи дотичність в бутті людини, незважаючи на те, що людське існування скінченне.
Розкрито категорії божественної ономатології, які належать Богові, об’єднані буттям Абсолютної особи, і виражені онтологічними та особовими іменами в ученні Ареопагітика. З’ясовано як концепція «Абсолютна особа» у вченні визначних учителів Церкви описує єдність Божих імен, не надаючи переваги жодному з них. Коли ж таке стається, то атрибутами вищості наділені Буття і Благо, що не суперечить таким особовим іменам як Любов і Святість. Позиція мислителів Сен-Вікторської школи, Раймунда Луллія є виразно агапічної концептуально-психологічної моделі особового сущого.
Виявлено, що концепція «Абсолютна особа» у вченні німецького класичного ідеалізму сповнена тяжінням або до позитивної або до негативної теологічної моделі, свідченням чого є релігійно-філософське вчення Ф. Шеллінга про Абсолют. З’ясовано переваги містично-досвідної філософії над раціональними аргументами доказів існування Божого буття апріорного характеру. Вперше у вітчизняній філософії розкрито теодицейні погляди бл. Антоніо Розміні-Сербаті, обґрунтовано теософську модель мислителя. Вперше здійснено поглиблений герменевтичний аналіз доказу існування Божого буття, запропонований Е. Штайн. Вперше співставлені теодицейні концепції мислителів томістичної школи. Виявлено онтотеологічний потенціал досліджень у релігійній філософії Й. Марешала, Е. Корета, В. Ґраната.
В диссертационном исследовании впервые в Украине осуществлен всесторонний анализ феномена естественной теологии, заверенной святоотеческой и схоластической мыслью как попыткой построения мистически-опытной теодицеи в ее классическом выражении. Не опираясь на предпочтение конкретной философской школы, автор проводит реконструкцию философии Бога в своей гармоничной целостности творя синтез теодицейной науки в многоголосии философско-богословских школ западной и восточной христианской традиций и арабо-еврейской теодицейной ментальности. Дается критический анализ множеству толкований теорий Божественного Провидения, отношений Бога к миру и человеку, доказательствам существования Божьего бытия.
Предложено двухчастное деление теодицеи: классическая и неклассическая. В классической предложено расширенную трехчастную классификацию доказательств существования Божьего бытия: космологическая, онтологическая и трансцендентная. Подвидами неклассической являются: экзистенциальная теодицея XIX-ХХ вв., теодицея Абсолюта, физиков, деизма, теизма и постмодерна теодицея. Рассмотрены главные учения мыслителей от античности до современности об персонифицированном Боге, включающие рассмотрение философско-религиозного термина «Персона». Проведен анализ христианско-теистической категории «Абсолютная Личность» в контексте христианской персонологии с ее религиозной концепцией «персона» человека. Применены методы герменевтики к трактатам Платона, Аристотеля, Плотина, св. Августина, Боэция, Ареопагитика, Ришара Сен-Викторского, Раймунда Луллия, Аллана Лилльского, Аквината, Дунса Скота, Спинозы, Розмини и др.
Раскрыто понимание связи концепции трансцендентного с этическим измерением и интерпретацией Библии. В этой связи предложено и проиллюстрировано на примере святоотеческих текстов понятие трансцендентного; выделены как основные составляющие семантического пространства, так и онто-этическая составляющая и ее роль в истории патристической мысли. Предложена новая интерпретация эйдоса трансцендентного, как связного между онтического и этическим измерениями в семантике Филона Александрийского. Определено его место в патристической и схоластической мысли. Выяснено как понятие «Персона» в учении Северина Боэция, что означает индивидуальную субстанцию разумной природы, составляет источник свободы, является обладательницей моральной ценности, способна постигать истину. Понятие персона со времен св. Августина показывается в Божьем бытии, имея причастность в бытии человека, несмотря на то, что человеческое существование конечное. Раскрыты категории божественной ономатологии, которые принадлежат Богу, объединены бытием Абсолютной персоны, и выражены онтологическими и личностными именами в учении Ареопагитика. Выяснено как концепция «Абсолютная Персона» в учении выдающихся учителей Церкви описывает единство Божьих имен, не оказывая предпочтения ни одному из них. Когда же такое происходит, то атрибутами превосходства наделены Бытие и Благо, не противоречащие таким личным именам как Любовь и Святость. Позиция мыслителей Сен-Викторский школы, Раймунда Луллия есть определенно агапичной концептуально-психологической моделью личного сущего. Выявлено, что концепция «Абсолютная Персона» в учении немецкого классического идеализма исполнена тяготением или к положительной или к отрицательной теологической модели, свидетельством чего является религиозно-философское учение Ф. Шеллинга о Абсолюте. Выяснены преимущества мистически-опытной философии над рациональными аргументами доказательств существования Божьего бытия априорного характера. Впервые в отечественной философии раскрыты теодицейные взгляды бл. Антонио Розмини-Сербати, обосновано теософскую модель мыслителя. Впервые осуществлен углубленный герменевтический анализ доказательства существования Божьего бытия, предложенный Э. Штайн.
Впервые сопоставлены теодицейные концепции мыслителей школы томизма. Выявлен онтотеологический потенциал исследований в религиозной философии Ж. Марешала, Э. Корета, В. Граната.
In the dissertation research, for the first time in Ukraine, a comprehensive analysis of the phenomenon of natural theology, attested by the Holy Father's and scholastic thought as an attempt to build a mystical-experiential theodicy in its classical expression. Without relying on the preferences of a particular philosophical school, the author reconstructs the philosophy of God in its harmonious whole, creating a synthesis of theodicy science in the polyphony of philosophical and theological schools of Western and Eastern Christian traditions and Arab-Jewish theodicy mentality. A critical analysis of many interpretations of the theories of God's Providence, God's relationship to the world and man, evidence of the existence of God's existence.
A two-part distribution of theodicy is proposed: classical and non-classical. The classical one offers an extended three-part classification of the evidence for the existence of God's existence: cosmological, ontological, and transcendental. Subspecies of non-classical are: existential theodicy of the XIX-XX centuries, theodicy of the Absolute, physicists, deism, theism and postmodern theodicy. The main teachings of thinkers from antiquity to the present about the Personal God, which include consideration of the philosophical and religious term "person", are clarified. The analysis of the Christian-theistic category "Absolute Person" in the context of Christian personology with its religious concept of "person" is carried out. Methods of hermeneutics applied to the treatises of Plato, Aristotle, Plotinus, St. Augustine, Boethius, the Areopagite, Richard of St. Victor, Raymond Lully, Allan Lille, Aquinas, Duns Scott, Spinoza, Rozmini, and others. An in-depth understanding of the connection between the concept of the transcendent and the ethical dimension and interpretation of the Bible. In this connection, the concept of the transcendent is proposed and illustrated on the example of the Holy Father's texts; the main components of the semantic space and the onto-ethical component and its role in the history of patristic thought are highlighted. A new interpretation of the transcendent eidos as a link between the ontic and ethical dimensions in the semantics of Philo of Alexandria is proposed. Its place in patristic and scholastic thought is determined. Clarified as the concept of "Person" in the teachings of Severin Boethius. which means the individual substance of intelligent nature, is the source of will, is the possessor of moral value, able to comprehend the truth. A person from the time of St. Augustine is shown in God's being, having a touch in human existence, despite the fact that human existence is finite.
The categories of divine onomatology that belong to God, united by the existence of the Absolute Person, and expressed by ontological and personal names in the teachings of the Areopagite are revealed. The concept of the "Absolute Person" in the teachings of prominent Church teachers describes the unity of God's names without favoring any of them. When this happens, the attributes of supremacy are endowed with Being and Good, which does not contradict such personal names as Love and Holiness. The position of the thinkers of the St. Victor school, Raymond Lulli is a clearly agape conceptual and psychological model of the personal being. It was found that the concept of "Absolute Personality" in the teachings of German classical idealism is full of attraction to either a positive or a negative theological model, as evidenced by the religious and philosophical teachings of F. Schelling about the Absolute. The advantages of mystical-experiential philosophy over rational arguments of proofs of the existence of God’s existence of a priori character are clarified. For the first time in domestic philosophy, theodicy views of approx. Antonio Rozmini-Serbati, the theosophical model of the thinker is substantiated. For the first time, an in-depth hermeneutic analysis of the proof of the existence of God's existence, proposed by E. Stein, was carried out. For the first time, theodicy concepts of thinkers of the Thomistic school were compared. The ontological potential of research in the religious philosophy of J. Mareshal, E. Koret, V. Granat has been revealed.
The phenomenon of religious philosophy as a natural theology is based on the dialectical alternation of evidence for the existence of the Absolute, which has both strengths and weaknesses in the philosophy of theists. In their entirety, these proofs are quite satisfactory to explain by the power of reason the existence of God's existence, when empirical knowledge before the mind is powerless and incapable of comprehending the Absolute as an object. It is logical to rely on credible statements, the truth of which is able to confirm the mind on the path of knowledge of God, and not just relying on faith or assumptions or opinion. Rational exploration of the truth of the existence of the Absolute is not only the primary task of philosophy, but also a moral duty. The a priori existence of God in the mind makes it possible to deduce variants of the ontological argument. While at least a posteriori variants are based on the idea of the fragility of creation and its limitation, the knowledge of this concept of "limitation" is again dictated by the vague idea of acknowledging the existence of the Unlimited Being. Its existence is derived from conditional to unconditional. Even the agnostic position of Kant's philosophy acknowledges the fact that it is impossible to confirm the non-existence of the idea of the Absolute. Therefore, strictly logical proofs of a rational nature, not to mention the weakness of empirical knowledge of the external world, fade before finding variants of supersensible God-knowledge in the inner world of man, in his mystical-spiritual experience, realizing his action and manifestations. The study of the phenomenon of religious philosophy on the basis of critical analysis of both strong and weak theodic positions of thinkers allows us to conclude that it indirectly satisfies the epistemological and epistemological requirements of knowledge about the supersensible Being, which is fundamental and not derived from other truths.
