Вперше у вітчизняній теології та українському контексті наративного протистояння здійснено комплексний аналіз миротворчого потенціалу наративної теології на тлі пропозицій та стратегій досягнення загальнонаціонального примирення, які висуваються у світському та релігійному дискурсах. Доведено, що існуючі пропозиції світського та релігійного дискурсів щодо примирення частково ефективні у практичному вимірі досягнення примирення на рівні місцевих громад, але цього вочевидь недостатньо. Примирення, в умовах «запечатаних» наративів: негативного сприйняття сторонами іншого, негативних емоцій, страху, недовіри, непрощення, жаги до помсти, не можна досягнути лише за допомогою юридичних, політичних чи догматичних, прескриптивних механізмів або раціональних принципів чи людського проектування. Є необхідним розробляти підхід до наративного примирення, який би більше відповідав самій природі конфлікту, а саме наративній і який би виходив за межі традиційної дипломатії і включав духовний вимір, як конструктивний фактор в досягненні примирення. Доведено, що наративна теологія володіє потужним миротворчим потенціалом оскільки робить можливим переосмислення наративів з конструктивної перспективи, пропонує в якості високоефективного комплексного інструментарію наративний підхід для вирішення теологічних та етичних проблем, надає бачення біблійних наративів як основи для моральної трансформації суспільної реальності. Приймаючи до уваги природу «відкритого» наративу, наративний підхід до формування спільного наративу примирення, питання та цінності, що визначені в результаті аналізу біблійних наративів примирення, які слід імплементувати в процес формування нового сенсу в країні, а також ключові біблійні принципи соціальної активності Євангельської Церкви, виявлено, що можливими алгоритмами дій ЄЦ на загальнонаціональному рівні, які б сприяли позитивним змінам у соціумі та формуванню нового наративу миру, зокрема, є наступні стратегії: втілення пророчої, критичної ролі, спільні молитви, священицька дія, участь в комісіях/робочих групах із примирення.
Впервые в отечественной теологии и украинском контексте нарративного противостояния осуществлен комплексный анализ миротворческого потенциала нарративной теологии на фоне предложений и стратегий достижения общенационального примирения в светском и религиозном дискурсах. Доказано, что светского и религиозного дискурса относительно примирения явно недостаточно, не смотря на их частичную эффективность в практическом измерении примирения на уровне местных общин. Примирение, в условиях «запечатанных» нарративов: негативного восприятия сторонами другого, негативных эмоций, страха, недоверия, непрощение, жажды мести, нельзя достичь только с помощью юридических, политических или догматических, прескриптивных механизмов или рациональных принципов, или человеческого проектирования. Есть необходимость разрабатывать подход к наративному примирению, который бы больше соответствующий самой природе конфликта, а именно нарративной и который бы выходил за пределы традиционной дипломатии и включал духовное измерение как конструктивный фактор в достижении примирения. Доказано, что нарративная теология обладает мощным миротворческим потенциалом поскольку делает возможным переосмысление нарративов с конструктивной перспективы, предлагает в качестве высокоэффективного комплексного инструментария нарративный подход для решения теологических и этических проблем, предоставляет видение библейских нарративов как основы для моральной трансформации общественной реальности. Принимая во внимание природу «открытого» нарратива, нарративный подход к формированию общего нарратива примирения, вопросы и ценности, которые определены в результате анализа библейских нарративов примирения, которые следует имплементировать в процесс формирования нового смысла в стране, а также ключевые библейские принципы социальной активности Евангельской Церкви, определено, что возможными действиями ЕЦ на общенациональном уровне, которые бы способствовали позитивным изменениям в социуме и формированию нового нарратива мира, в частности, являются следующие стратегии: воплощение пророческой, критической роли, совместные молитвы, священническое действие, участие в комиссиях/ рабочих группах по примирению.
For the first time in the national theology, and the Ukrainian context of narrative conflict, a comprehensive analysis of the peacebuilding potential of Narrative Theology has been done against the background of proposals and strategies to achieve national reconciliation in secular and religious discourses.
It is revealed that the division of modern Ukrainian society and its conflict-generating have deep historical roots and lie in the narrative plane. It is established that the basis of narrative confrontation and division of Ukrainian society are narratives of the "sealed" / closed type. In Ukrainian society there is a demand for rethinking and forming the opposite type of narrative - "open" and an approach that would contribute to the "stitching" of the country: dialogue between the parties, trust in each other, forgiveness, search for truth and justice, beyond conflict memory, habitual perception of reality, another, habitual epistemology, in general. Existing proposals from secular and religious discourses for reconciliation have been shown to be partially effective in the practical dimension of achieving reconciliation at the community level, but this is clearly not enough. Reconciliation, in the context of "sealed" narratives: negative perceptions of the other, negative emotions, fear, mistrust, unforgiveness, thirst for revenge, cannot be achieved only through legal, political or dogmatic, prescriptive mechanisms or rational principles or human design. It is necessary to create narrative reconciliation, which is more spiritual than technologically rational.
Narrative Theology was presented as having powerful peacemaking potential because of rethink narratives from a constructive perspective, Narrative Theology offers a narrative approach as a highly effective tool for addressing theological and ethical issues, and it provides a vision of biblical narratives as the basis for a moral transformation of a social reality.
Taking into account the nature of the «open» narrative, the narrative approach to build a narrative of reconciliation, the issues and values identified by the analysis of biblical narratives of reconciliation that should be implemented in the process of creating a new meaning in the country, and the key biblical principles of the Evangelical Church social action, it is determined possible actions for the Church at the national level that would contribute to a positive change in society and the formation of a new peace narrative. There could be the following actions: embodying a prophetic, critical role, prayers for peace and reconciliation, priestly act, participating in reconciliation commissions/working groups.
