Вперше у вітчизняній теології здійснено цілісний аналіз принципів неоортодоксальної богословської екзегези К. Барта у контексті усієї сукупності факторів впливу на формування його богословської методології. На підставі детального аналізу англомовних джерел, присвячених богословській екзегезі К. Барта, з’ясовано і уточнено його роль як ключової постаті у християнському богослов’ї ХХ ст., а також розкрито сукупність аргументів на користь сприйняття його фундаментального богословського доробку як одного з найбільш впливових та знакових явищ в історії християнського богослов’я загалом, наряду із Орігеном, блаж. Августином, Фомою Аквінським, Мартіном Лютером, Фрідріхом Шлейєрмахером та іншими.
З’ясовано, що надважливе значення для розуміння принципів неоортодоксальної біблійної екзегези К. Барта має його спростування та деконструкція напрацювань ліберальної теології із її спробами адаптувати християнство до раціонального модерного дискурсу, вийнявши з нього догматичне осердя у вигляді ключових христологічних та тріадологічних доктрин, що вкорінені у концепції Божого одкровення, та абсолютизувавши історико-критичний підхід до Біблії як однієї з багатьох інших, рівних за ступенем значущості літературних пам’яток давнини. Будучи вихований такими вчителями як В. Герман, А. Юліхер та А. фон Гарнак, Барт присвятив свою подальшу багаторічну богословську працю доведенню непрактичності та непридатності до потреб Церкви антикеригматичної сутності ліберальної теології своїх вчителів. Доведено, що розгортання ліберального богословського проекту було зумовлене та уможливлене безпечним життям буржуазного світу ХІХ ст., і що суспільно-політичний крах у вигляді Першої світової війни та її наслідків поклав край оптимістичним сподіванням антропоцентричного ліберального богослов’я. Проведено наочну паралель та аналогію, а також продемонстровано певну ступінь спорідненості між, з одного боку, оновленим сприйняттям К. Бартом Біблії як цілісного Слова Божого і концептуального свідчення про Боже одкровення (не позбавленого людського фактору), та, з іншого боку, традиційним святоотцівським сприйняттям священних текстів у халкідонському ключі – як органічного поєднання Божої та людської складових, жодна з яких не витісняється іншою і не втрачає повноти своєї присутності.
У дисертації також доведено, що К. Барт реконструював та реінтегрував у протестантське богословське середовище древню ортодоксальну традицію сприйняття біблійних текстів в дусі радикального христоцентризму, яка була притаманна як древнім отцям Церкви перших століть, так і отцям-засновникам протестантської реформації XVI ст. Виявлено, що інтерпретація Бартом біблійних текстів як цілісного христоцентричного метанаративу знайшла відбиток на всіх без виключення окремих царинах його богословської системи – антропології, маріології, амартології, космології та еклезіології. Загальні висновки та твердження, обґрунтовані у дисертаційному дослідженні, можуть бути корисними для (1) подолання фрагментації та дезінтеграції, що подекуди мають місце у богословському академічному середовищі у контексті домінуючої постмодерної парадигми, (2) побудови спільного та взаємоприйнятного богословського базису для перспективного міжконфесійного діалогу, а також (3) укріплення концептуальних бібліо- та христоцентричних теорій та практик як у теоретичних богословських розвідках, так і у житті Церкви. Результати даної дисертаційної роботи можуть бути використані у якості засновку для подальших наукових досліджень у царині теології, герменевтики, біблійної екзегези, філософії, релігієзнавства та історії розвитку богословської думки у XIX-XX століттях.
Впервые в отечественной теологии произведен концептуальный анализ неоортодоксальной богословской экзегезы К. Барта в контексте всей совокупности факторов влияния на формирование его богословской методологии. На основании детального анализа англоязычных источников, посвященных богословской экзегезе К. Барта, выяснена и уточнена его роль как ключевой фигуры в христианском богословии ХХ в., а также раскрыта совокупность аргументов в пользу восприятия его фундаментального богословского наследия как одного из наиболее влиятельных и знаковых явлений в истории христианского богословия, наряду с Оригеном, блаж. Августином, блаж. Августином, Фомой Аквинским, Мартином Лютером и Фридрихом Шлейермахером. Выяснено, что чрезвычайно важное значение для понимания принципов неоортодоксальной библейской экзегезы К. Барта имеет его опровержение и деконструкция наработок либеральной теологии с ее попытками адаптировать христианство к модерному дискурсу, лишив его догматической основы в виде ключевых христологических и триадологических доктрин, которые укоренены в концепции Божьего откровения, и абсолютизировав историко-критический подход к Библии как к одной из многих других, равных по степени значимости литературных памяток древности. Будучи воспитан такими учителями как В. Герман, А. Юлихер и А. фон Гарнак, Барт посвятил свою дальнейшую многолетнюю богословскую работу формулировке доказательств непрактичности и неприспособленности к потребностям Церкви антикеригматической сущности либеральной теологии своих учителей. Доказано, что разворачивание либерального богословского проекта стало возможным и было обусловлено безопасной жизнью буржуазного мира ХІХ ст., и что общественно-политический крах в виде Первой мировой войны и ее последствий положил конец оптимистическим ожиданиям антропоцентричного либерального богословия. Проведена наглядная параллель и аналогия, а также продемонстрирована определенная степень родства между, с одной стороны, обновленным восприятием Бартом Библии как целостного Слова Божьего и концептуального свидетеля Божьего откровения (не лишенного присутствия человеческого фактора), и, с другой стороны, традиционным святоотеческим восприятием священных текстов в халкидонском ключе – как органичного сочетания Божьей и человеческой составляющих, каждая из которых не вытесняется другой и не утрачивает полноты своего присутствия. В диссертации также доказано, что К. Барт реконструировал и реинтегрировал в протестантскую богословскую среду древнюю ортодоксальную традицию восприятия библейских текстов в духе радикального христоцентризма, которая была свойственна как древним отцам Церкви, так и отцам-основателям протестантской реформации XVI ст. Выявлено, что интерпретация Бартом библейских текстов как целостного христоцентричного метанарратива нашла свое отображение во всех без исключения отдельных сферах его богословской системы – антропологии, мариологии, амартологии, космологии и экклезиологии.
Общие выводы и утверждения, обоснованные в диссертационном исследовании, могут быть полезными для (1) преодоления фрагментации и дезинтеграции, которые нередко имеют место в богословской университетско-академической среде в контексте доминирующей постмодернистской парадигмы, (2) построения общего совместного и взаимоприемлемого богословского базиса для перспективного межконфессионального экуменического диалога, а также (3) укрепления концептуальных библио- и христоцентричных теорий и практик как в теоретических богословских исследованиях, так и в жизни Церкви.
Результаты данной диссертационной работы могут быть использованы в качестве основы для дальнейших научных исследований в сфере теологии, герменевтики, библейской экзегезы, философии, религиоведения и истории развития христианской богословской мысли в XIX-XX столетиях.
For the first time in Ukrainian theological studies the holistic analysis of Karl Barth’s main works was made in the context of the whole set of factors that had made an impact on formation of his theological methodology. On the basis of a detailed analysis of English sources the role of Karl Barth as a key figure in the christian theology of the 20th century was examined and clarified. The research also reveals the complex of arguments in favor of perception of Barth’s fundamental heritage as one of the most influential and iconic phenomena in the whole history of christian theology along with Origen, Augustine, Thomas Aquinas, Martin Luther, Friedrich Schleiermacher and others.
It was found out that for the proper understanding of his theological system it is necessary to realize the significance of Barth’s refutation and deconstruction of the liberal theology’s attempts to adapt Christianity to the rational discourse of Enlightenment Era, to take out its dogmatic core (doctrines of Christology and Triadology) based on the concept of God’s revelation, as well as to absolutize historical critical exegesis of the Bible on the same level with all other literature from Classical Antiquity. Having been taught by Wilhelm Hermann, Adolf Jülicher and Adolf von Harnack, Barth dedicated the rest of his academic career to prove the total impracticality and unsuitability of liberal theology’s anti-kerygmatic essence for the practical needs of the Church. It was proved that the fact that the liberal theology’s project was determined and made possible by a safe life of the 19th century bourgeois world. That’s why the socio-political disaster caused by the World War I put an end to the liberal theology’s optimistic expectations. Also the analogy is drawn between, on the one hand, Barth’s renewed perception of the Bible as a holistic God’s Word and a conceptual witness to God’s revelation (containing the human factor), and, on the other hand, traditional perception of sacred texts used by Church fathers in a Chalcedonian way – as an organic combination and unity of God’s and human components, while each of them is not supplanted by the other and doesn’t lose the fullness of its presence.
In the dissertation it is proved that Karl Barth reconstructed, renewed and reintegrated into protestant theological sphere of the 20th century the ancient orthodox tradition of interpreting the biblical text in the spirit of a radical Christocentric perception which had been characteristic of the ancient Church fathers as well as the founders of 16th century protestant reformation. It is revealed that Barth’s interpretation of biblical texts as a holistic Christocentric metanarrative found an imprint on all, without exception, individual fields of his theological system such as anthropology, Mariology, amartology, cosmology and ecclesiology.
The general conclusions and statements substantiated in the dissertation research can be useful and help (1) to overcome the fragmentation and disintegration which nowadays here and there take place in the theological field in the context of a dominant postmodern paradigm, (2) to facilitate the construction of common and mutually acceptable basis for the further interconfessional dialogue and (3) to help to consolidate and strengthen the conceptual Bibliocentric and Christocentric theories and practices either in academic theological studies, or in the whole life of the Church.
The results of this dissertation can be used as a foundation for further researches in the fields of theology, hermeneutics, biblical exegesis, philosophy, religious studies and the history of christian doctrine in the 19th and 20th centuries.
