Вперше здійснено релігієзнавчий аналіз антропологічних основ християнської біоетики. Досліджено, що у сучасних біоетичних дослідженнях та практиці їх реалізації простежуються два протилежних світоглядних напрями: етичного абсолютизму в християнській філософії та етичного релятивізму в утилітаризмі й прагматизмі. Християнська біоетика опирається на антропологічну концепцію людини як цілісної особистості й соціальної істоти. Теза про гідність людської особи міститься в біблійній концепції про створення людини на образ і подобу Божу. Християнська антропологічна концепція базується на сприйнятті особистості як нероздільної єдності тілесного й духовного. Людина своїми вчинками на основі сумління приймає чи не приймає добро, яке їй обіцяв Бог. Антропологічна тематика впродовж історії християнства широко осмислювалася та досліджувалася, зважаючи на таємницю Боговтілення як догмат віри. Сучасна християнська біоетика в основному розвивається Католицькою церквою, що зумовлено трьома факторами: більшою схильністю католицьких лідерів до регуляції всієї поведінки особистості та спільнот; значним розвитком християнської антропології у католицькій теології XX століття; використанням мови персоналістичного неотомізму, яка дозволяє при усій гуманістично-ліберальній формі висловлювань проповідувати традиційний консервативний сенс. Католицька церква дотримується чіткої позиції стосовно біоетичних проблем, що базується на визнанні цінності й гідності людського життя та дотриманні прав людини. Цей критерій не припускає жодних винятків: ні в аспекті соціальної приналежності, ні віку, ні суспільно-державної політики тощо. Сучасна християнська біоетика визнання цінності людського життя, якому присвячена енцикліка папи Івана Павла ІІ «Evangelium Vitae», є визначальним стрижнем католицької антропології, що базується передусім на таємниці боговтілення Ісуса Христа. В енцикліці «Fratelli tutti» папа Франциск намагається надати ідеї для спільного протистояння випробуванням, пов’язаним з епідемією Covid-19. Критикується характерне для суспільства споживацтва перетворення особистості в індивіда, тенденції уніфікації, пов’язані з глобалізацією. Пропонується радикальне прийняття етичного положення про гідність особистості як фундаменту для соціального порядку і правового устрою. Надається нова теорія досягнення соціальної згоди з урахуванням реалій комунікативного суспільства. Православна біоетика розвивається від повтору положень католицької біоетики до більш неформальних підходів, що враховували б конкретні життєві обставини особистості та надавали свободу дії навіть всупереч формальним правилам соціального вчення. Протестантська біоетика стала ареною культурних війн між прибічниками абсолютної свободи суб’єкта та прихильниками «руху за життя».
For the first time a religious analysis of the anthropological foundations of Christian bioethics was carried out. It is investigated that in modern bioethical researches and practice of their realization two opposite worldview directions are traced: ethical absolutism in Christian philosophy and ethical relativism in utilitarianism and pragmatism. Christian bioethics is based on the anthropological concept of man as a holistic personality and social being. The thesis of the dignity of the human person is contained in the biblical concept of the creation of man in the image and likeness of God. The Christian anthropological concept is based on the perception of the individual as an inseparable unity of the physical and the spiritual. Man, by his actions on the basis of conscience, accepts or does not accept the good that God has promised him. Anthropological themes throughout the history of Christianity have been widely understood and studied, given the mystery of the Incarnation as a dogma of faith. Modern Christian bioethics is mainly developed by the Catholic Church, due to three factors: the greater propensity of Catholic leaders to regulate all the behavior of individuals and communities; significant development of Christian anthropology in Catholic theology of the XX century; using the language of personalistic neotomism, which allows for all humanistic-liberal forms of expression to preach the traditional conservative meaning. The Catholic Church has a clear position on bioethical issues, based on the recognition of the value and dignity of human life and respect for human rights. This criterion does not imply any exceptions: neither in terms of social affiliation, nor age, nor public policy, and so on. Modern Christian bioethics of recognizing the value of human life, to which the encyclical of Pope John Paul II «Evangelium Vitae» is dedicated, is the defining core of Catholic anthropology, based primarily on the mystery of the incarnation of Jesus Christ. In encyclical «Fratelli tutti» Pope Francis seeks to provide ideas for confronting the trials of the Covid-19 epidemic. The transformation of the individual into an individual, the tendencies of unification connected with globalization, characteristic of the consumer society, are criticized. A radical adoption of an ethical position on the dignity of the individual as a foundation for social order and the rule of law is proposed. A new theory of social consensus is given, taking into account the realities of communicative society. Orthodox bioethics develops from the repetition of the provisions of Catholic bioethics to more informal approaches that would take into account the specific life circumstances of the individual and provide freedom of action even contrary to the formal rules of social teaching. Protestant bioethics has become the scene of cultural wars between supporters of the subject's absolute freedom and supporters of the «movement for lifе».
Впервые осуществлен религиоведческий анализ антропологических основ христианской биоэтики. Доказано, что в современных биоэтических исследованиях и практике их реализации прослеживаются два противоположных мировоззренческих направления: этического абсолютизма в христианской философии и нравственного релятивизма в утилитаризме и прагматизме. Христианская биоэтика опирается на антропологическую концепцию человека как целостной личности и социального существа. Тезис о достоинстве человеческой личности содержится в библейской концепции о сотворении человека по образу и подобию Божию. Христианская антропологическая концепция базируется на восприятии личности как нераздельного единства телесного и духовного. Человек своими поступками на основе совести принимает или не принимает добро, которое ему обещал Бог. Антропологическая тематика на протяжении истории христианства широко осмыслялась и исследовалась, учитывая тайну Боговоплощения как догмат веры. Православная церковь всегда была сторонницей оптимистичной антропологии, но в социальной доктрине РПЦ о достоинстве человека признает положения пессимистической антропологии в духе некоторых течений августианства и протестантизма, чтобы на этой основе легитимизировать патернализм как модель социально-политического поведения. Но в целом христианская антропология от древности до современности развивается как все более оптимистичная и гуманистическая, легитимируя учения о достоинстве и врожденные права личности. Диалог или общение личности и Бога становится центром христианского мировоззрения в начале XXI века. Современная христианская биоэтика в основном развивается Католической церковью, что обусловлено тремя факторами: большей склонностью католических лидеров в регуляции всего поведения личности и сообществ; значительным развитием христианской антропологии в католической теологии XX века; использованием языка персоналистического неотомизма, позволяющего при всей гуманистически-либеральной форме высказываний проповедовать традиционный консервативный смысл. Католическая церковь придерживается четкой позиции относительно биоэтических проблем, основанной на признании ценности и достоинства человеческой жизни и соблюдения прав человека. Этот критерий не предполагает никаких исключений: ни в аспекте социальной принадлежности, ни возраста, ни общественно-государственной политики. Современная христианская биоэтика признания ценности человеческой жизни, которому посвящена энциклика папы Иоанна Павла II «Evangelium Vitae», является определяющим стержнем католической антропологии, основанной прежде всего на тайне боговоплощения Иисуса Христа. В энциклике «Fratelli tutti» папа Франциск пытается предоставить идеи для совместного противостояния испытаниям, связанным с эпидемией Covid-19. Критикуется характерное для общества потребительства преобразование личности в индивида, тенденции унификации, связанные с глобализацией. Предлагается радикальное принятия этического положения о достоинстве личности как фундамента для общественного порядка и правового устройства. Предоставляется новая теория достижения социального согласия с учетом реалий коммуникативного общества. Православная биоэтика развивается от повтора положений католической биоэтики к более неформальным подходам, учитывающим конкретные жизненные обстоятельства личности и предоставляющим свободу действия даже вопреки формальным правилам социального учения. Протестантская биоэтика стала ареной культурных войн между сторонниками абсолютной свободы субъекта и сторонниками «движения за жизнь». В христианском социальном учении утверждение равенства на основе равного достоинства личностей ведет не только к внутреннему духовному становлению человека, его индивидуальному или коллективному пути к награде Царства Божьего, но и к построению общества устойчивого развития.
