У статті проаналізовано тенденцію проведення художніх ярмарків в контексті віртуалізації та перспектив розвитку сучасного артринку. Показано, що пандемічні виклики у 2020-2021 роках сприяли інтеграції онлайн-технологій в організацію та проведення художніх виставок, презентацію творчих доробків, спілкування між митцями, галеристами та колекціонерами, купівлю-продаж творів мистецтва тощо. Наведені дані свідчать, що перехід учасниками артринку до можливостей віртуалізації та диджиталізації відбувався вкрай повільно і неохоче. Автори вважають, що лише через неможливість проведення заходів наживо через поширення пандемії COVID-19, ця тенденція нарешті знайшла своє ефективне втілення в культурно-мистецькій сфері. У статті художні виставки розглядаються як основні події артринку, які формують унікальне комунікативне середовище. Надаючи змогу обмінюватись ідеями, презентувати артпроєкти, залучати широке коло теоретиків та практиків, художні ярмарки перетворюються на один з провідних публічних форматів для актуалізації творів мистецтва. Віртуалізація художніх ярмарків цей потенціал додатково розвивають, ефективно реалізовуючи свій потенціал в умовах цифрової трансформації сфери культури. Автори використовують культурологічний та аксіологічний підходи, а також феноменологічний метод. Оприлюднені матеріали можуть стати теоретичною основою для підготовки студентів напряму «Культурологія», «Мистецтвознавство», «Менеджмент соціокультурної діяльності» та ін. Узагальнення та висновки авторів сприятимуть розумінню перспектив упровадження новітніх технологій у сучасну культурно-мистецьку сферу, де одне з провідних ролей займає артринок.
The tendency of holding art fairs in the context of virtualization and prospects for the development of the modern art market is analyzed in the article. It is shown that the pandemic challenges in 2020-2021 contributed to the integration of online technologies in the organization and holding of art exhibitions, the presentation of creative works, communication between artists, gallerists and collectors, the purchase and sale of art works, etc. The given data testifies that the transition of art market participants to the possibilities of virtualization and digitalization took place extremely slowly and reluctantly. The authors believe that only due to the impossibility of conducting live events due to the spread of the COVID-19 pandemic, this trend has finally found its effective embodiment in the cultural and artistic sphere. The article considers art exhibitions as the main events of the art market, which form a unique communicative environment. Providing an opportunity to exchange the ideas, present art projects, and attract a wide range of theorists and practitioners, art fairs are turning into one of the leading public formats for the actualization of works of art. The virtualization of art fairs develops this potential, effectively realizing its prospect in the conditions of digital transformation of the cultural sphere. The authors use cultural and axiological approaches, as well as the phenomenological method. The published materials can become a theoretical basis for the training of students in the fields of "Cultural Studies", "Art Studies", "Management of Socio-Cultural Activities", etc. The generalization and conclusions of the authors will contribute to the understanding of the prospects for the introduction of the latest technologies in the modern cultural and artistic sphere, where one of the leading roles is occupied by the art market.
