Феномен управління як регулятивний фактор освіти і виховання в системі вищої освіти : світовий досвід

Abstract

Сьогодні потреба в управлінні обумовлена необхідністю та соціальною політичною нестабільністю у вищій школі: у зв’язку із загальним ускладненням соціальної системи стають актуальними завдання її підтримки й удосконалення, тобто проблеми, що стосуються влади, управління суспільством, організації та самоорганізації. Управління – всепроникаюча іманентна соціуму структура – переосмислюється як вкрай неоднозначний фактор суспільного розвитку. Комплексному осмисленню підлягає вся сукупність різноманітних явищ, процесів, що складаються на пересіченні феномену влади і феномену освіти. Взаємодія влади та освіти набуло вирішального значення для майбутнього обох цих сторін нашого буття. У статті розглянуто феномен управління у ЗВО як регулятивний фактор освіти в певному освітньому просторі; проаналізовано стратегічне управління у ЗВО і можливі механізми врегулювання управління в освіті на якісно новому рівні, який би дозволив досягти максимальної комунікативної віддачі і достатнього з огляду на вимоги збереження національної ідентичності й самобутності ціннісного наповнення. Акцент переміщується на відношення владарювання – підпорядкування у ЗВО, в освітній практиці (хоча, звичайно, політичні та психологічні, освітні аспекти управління повністю починаються з психологічної потреби бути). Усвідомлюються особливості управління та підкорення в епоху глобалізації та інформатизації: завдання, форми, рівні та принципи навчально-виховного процесу, так звана “криза в освіті”, небезпека дегуманізації. Напружені дискусії ведуться щодо питання про співвідношення влади і насилля. Спроби встановлення клімату толерантності драматично стикаються з підсиленням фундаменталістських тенденцій. При цьому в умовах глобалізації, у зв’язку із становленням інформаційного суспільства та вдосконалення технік маніпуляції свідомістю, засоби та вияви владарювання стають усе більш витонченими та різноманітними.

Today the need for governance is due to the need and social political instability in higher education: due to the general complexity of the social system, the tasks of its support and improvement become relevant, i.e problems related to power, governance, organization and self-organization. Management – a pervasive immanent structure of society – is reinterpreted as an extremely ambiguous factor in social development. The whole set of various phenomena, processes that take place at the intersection of the phenomenon of power and the phenomenon of education is subject to comprehensive understanding. The interaction of power and education has become crucial for the future of both these aspects of our lives. The article examines the phenomenon of management in universities, the regulatory factor of education in a particular educational space. The emphasis is placed on the need to manage and subordinate others as, above all, a social phenomenon and social necessity. The emphasis shifts to the relationship of domination and subordination in higher educational institution, in educational practice (although political and psychological, educational aspects of management begin entirely with the psychological need to be). The peculiarities of management and subordination in the epoch of globalization and informatization are understood: tasks, forms, levels and the principles of the educational process, the so-called “crisis in education”, the danger of dehumanization. There are intense debates about the relationship between power and violence. Attempts to establish a climate of tolerance are dramatically met with the strengthening of fundamentalist tendencies. At the same time, in the context of globalization, in connection with the formation of the information society and the improvement of techniques for manipulating consciousness, the means and manifestations of domination are becoming more sophisticated and diverse.

Сегодня потребность в управлении обусловлена необходимостью и социальной политической нестабильностью в высшей школе: в связи с общим усложнением социальной системы становятся актуальными задачи ее поддержки и усовершенствования, то есть проблемы, касающиеся власти, управления обществом, организации и самоорганизации. Управление – всепроникающая имманентная социуму структура – переосмысливается как очень неоднозначный фактор публичного развития. Комплексному осмыслению подлежит вся совокупность разнообразных явлений, процессов, складывающихся на пересечении феномена власти и феномена образования. Взаимодействие власти и образования приобрело решающее значение для будущего обеих сторон нашего бытия. В статье исследуется феномен управления в вузах как регулятивный фактор образования в определенном образовательном пространстве; проанализированы стратегическое управление в вузах и возможные механизмы урегулирования управления в образовании на качественно новом уровне, который позволил бы достичь максимальной коммуникативной отдачи и достаточного ценностного наполнения с учетом требования сохранения национальной идентичности и самобытности. Акцент перемещается на отношение властвования – подчинения в ВУЗах, в образовательной практике (хотя, конечно, политические и психологические, образовательные аспекты управления полностью начинаются с психологической потребности быть). Осознаются особенности управления и покорения в эпоху глобализации и информатизации: задачи, формы, уровни и принципы учебно-воспитательного процесса, так называемый «кризис в образовании», опасность дегуманизации. Напряженные дискуссии ведутся по вопросу о соотношении власти и насилия. Попытки установления климата терпимости драматически сталкиваются с усилением фундаменталистских тенденций. При этом в условиях глобализации, в связи со становлением информационного общества и усовершенствования техник манипуляции сознанием, средства и проявления властвования становятся все более изощренными и разнообразными.