Детермінанти реформування освітніх систем у глобалізованому суспільстві: виклики сьогодення

Abstract

У статті зазначено, що на сьогодні доволі інтенсивно розвиваються наука, техніка, збільшується кількість отримуваної інформації, а також знань, що зумовлює необхідність оновлення системи освіти загалом. Вказано можливі шляхи і перспективи розвитку вищої освіти, що ґрунтуються на засадах гуманізації, гуманітаризації та демократизації навчання. За таких умов викладач повинен не просто надавати студентам певний теоретичний матеріал, а ще й навчати їх працювати самостійно. Важливу роль в освітньому процесі відіграє взаємодія педагога та здобувача освіти, під час якої кожен навчається, отримує новий досвід, знаходить способи вирішення різноманітних завдань тощо. Розглянуто принципи реформування системи вищої освіти, зокрема: неперервність, багаторівневість, фундаментальність, інтегрованість, комп’ютеризація тощо. Доведено, що нині значна увага під час навчання в університеті має приділятися формуванню освіченої особистості, яка прагне самовдосконалюватися та здатна вчитися впродовж усього життя. Проаналізовано взаємозв’язок між підсистемами вищого навчального закладу, який надає можливість педагогам якісно реалізувати професійну підготовку майбутніх фахівців. Окреслено риси сучасного університету, що зорієнтовані на необхідність формування творчої особистості в умовах швидких суспільних змін. Заклад вищої освіти є осередком не лише навчання, а ще й збереження традицій, формування світоглядних позицій, культури, тому він повинен базуватися на ключових професійних і моральних принципах, які усталені в державі, а також враховувати інтереси всіх учасників освітнього процесу. Схарактеризовано функції університету, які відрізняються різноаспектністю, оскільки процес навчання триває значний період часу і містить велику кількість завдань, які потребують професійного вирішення.

It is marked in the article, that for today science, technique, develop intensively enough, acquired information content increases, and also knowledge, that predetermines the necessity of updating of the system of education on the whole. Possible ways and prospects of development of higher education are indicated, that based on principles of humanizing, humanitarization and democratizations of teaching. On such conditions a teacher must not simply give certain theoretical material to the students, and yet teach them to work independently. An important role in an educational process is played by co-operation of teacher and bread-winner of education, which everybody studies during, gets new experience, finds the methods of decision of various tasks and others like that. Principles of reformation of the system of higher education are considered, in particular: continuity, multilevel, solidity, integrating, computerization and others like that. It is well-proven that presently considerable attention during studies in an university must be spared to forming of well-educated personality which aims are to self-improve and be able to study during all life. Intercommunication is analysed between the subsystems of higher educational establishment which gives possibility to the teachers high-quality to realize professional preparation of future specialists. The lines of modern university are outlined, that forming of creative personality orientated on a necessity in the conditions of rapid public changes. Establishment of higher education is not only an educational cell, and yet maintenance of traditions, forming of world view positions, cultures, that is why he must be based on key professional and moral principles which withstand in the state, and also take into account interests of all participants of educational process. The functions of university, which differ different aspect, are described, as a process of education lasts the considerable period of time and contains plenty of tasks which require a professional decision.

В статье отмечено, что сегодня достаточно интенсивно развиваются наука, техника, увеличивается количество получаемой информации, а также знаний, что предопределяет необходимость обновления системы образования в целом. Указаны возможные пути и перспективы развития высшего образования, основывающегося на принципах гуманизации, гуманитаризации и демократизации обучения. При этом преподаватель должен не просто предоставлять студентам определенный теоретический материал, а еще и учить их работать самостоятельно. Важную роль в образовательном процессе играет взаимодействие педагога и обучаемого, во время которого каждый учится, получает новый опыт, находит способы решения разнообразных заданий и т.д. Рассмотрены принципы реформирования системы высшего образования, в частности: непрерывность, многоуровневость, фундаментальность, интегрированность, компьютеризация и т.д. Доказано, что в настоящее время значительную роль во время обучения в университете играет формирование образованной личности, стремящейся к самосовершенствованию и способности учиться на протяжении всей жизни. Проанализирована взаимосвязь между подсистемами учреждений высшего образования, которое предоставляет возможность педагогам качественно реализовать профессиональную подготовку будущих специалистов. Очерчены черты современного университета, сориентированного на необходимость формирования творческой личности в условиях стремительно меняющихся общественног уклада. Учреждения высшего образования являются ячейкой не только образования, а еще и местом, где сохраняются традиции, формируется мировоззренческие позиции, культура, поэтому он должен базироваться на ключевых профессиональных и моральных принципах, устоявшиеся в государстве, а также учитывать интересы всех участников образовательного процесса. Охарактеризованы функции университета, которые отличаются разноаспектностью, поскольку процесс образования длится значительный период времени и содержит большое количество заданий, которые требуют профессионального решения.