Професійна діяльність психолога-психосоматолога можна віднести до психологічно важких видів сучасної діяльності, враховуючи всесвітню пандемію і зростання нестабільного психічного стану населення. Тому, синдром професійного вигорання серед психологів є актуальною проблемою сьогодення. Дослідження даної проблеми в Україні займаються не так давно, в результаті чого, вагомих і глибоких емпіричних даних не вистачає в сучасній психологічній науці. Кожен науковець-дослідник, вивчаючи цю тему, усвідомлює її актуальність та практичне значення на сьогоднішній час сучасної науки і практики (професійної діяльності). У статті наголошено актуальність проблеми професійного вигорання психолога-психосоматолога. Здійснено аналіз сутності синдрому професійного вигорання як емоційного стану (переживання емоційного дискомфорту). Проаналізовано підходи науковців до факторів впливу на появу професійного вигорання. За допомогою комплексу емпіричних психодіагностичних методів досліджено рівень розвитку та особливостей прояву професійного вигорання психосоматологів в умовах карантинних заходів. Дослідження проводилося за допомогою батареї психодіагностичних методик: «Методикою діагностичного анкетування К. Маслач – Maslach Burnout Inventory (MBI)»; методикою «Дослідження синдрому вигорання» Дж. Ґрінберга; Методикою діагностики емоційного вигорання В.В. Бойка; методика «Визначення психічного “вигорання” О.О. Рукавішнікова». За результатами теоретичного і емпіричного дослідження зауважено, що успішність професійної діяльності психолога тісно взаємопов’язана з рівнем прояву синдрому професійного та емоційного вигорання, а також впливає на самопочуття фахівця допомогаючої професії та неминуче відображається на його стосунках с оточуючими, сім’єю. Виявлено та підкреслено необхідність подальшого вивчення професійного та емоційного вигорання фахівця психологічної сфери діяльності в сучасних реаліях сьогодення, а також обґрунтовано важливість психопрофілактичних та ресурсних заходів з психологами-психосоматологами, які вже мають чіткі ознаки професійного та емоційного вигорання.
The professional activity of a psychologist-psychosomatologist can be attributed to psychologically difficult modern activities, considering the global pandemic and the growth of unstable mental state of the population.
Therefore, the syndrome of burnout among psychologists is an urgent problem today. This problem has been studied in Ukraine not so long ago, as a result, significant and deep empirical scientific evidence data are lacking in modern psychological science. Every researcher, studying this topic, is aware of its relevance and practical
significance for modern science and practice (professional activity). The article emphasizes the urgency of the problem of professional burnout of a psychologist-psychosomatologist. The essence of the syndrome of professional burnout as an emotional state (experiencing emotional discomfort) is analyzed. The approaches
of scientists to the factors influencing the appearance of occupational burnout are analyzed. With the help of a set of empirical psychodiagnostic methods the level of development and peculiarities of the manifestation of professional burnout of psychosomatologists are investigated in the conditions of quarantine measures. The
study was conducted using a battery of psychodiagnostic techniques: “Methods of diagnostic questionnaire by K. Maslach – Maslach Burnout Inventory (MBI)”; the method of “Study of burnout syndrome” by J. Greenberg;
Methods of diagnosing emotional burnout by V.V. Boiko; the method of “Determination of mental burnout” by O.O. Rukavishnikov. According to the results of theoretical and empirical research, it is noted that the success of a psychologist’s professional activity is closely related to the level of professional and emotional burnout, as well as affects the well-being of the helping profession and inevitably affects his relationships with others,
family. The need for further study of professional and emotional burnout of a specialist for psychological assistance to the population in the current realities of today is identified and emphasized, and the importance of psychoprophylactic and resource measures with psychologists-psychosomatologists, who already have clear signs of professional and emotional burnout, is presented an argument for.
