Перші кроки реформування освіти після проголошення незалежності, передбачені Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»), виявили й перші суперечності, подолання яких потребувало нової філософії та методології реформаторської діяльності. Їх контури на десятирічний період державотворчих процесів, визначені Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» (2005), виявилися доволі суперечливими. З одного боку, активно впроваджувалися ідеї інтеграції нашої держави в європейський освітній простір, а з іншого – почали гальмуватися ті реформаторські процеси, що розпочалися в першій половині першого десятиліття нового століття. Як могли поєднуватися такі суперечливі тенденції і до чого це, зрештою, призвело в контексті якісного зростання української освіти? Саме цій проблемі присвячене дослідження, результати якого викладено в даній статті.
The first steps of reforming education after the declaration of independence, provided by the State National Program "Education" ("Ukraine of the XXI century"), revealed the first contradictions, overcoming which required a new philosophy and methodology of reform. Their con-tours for the ten-year period of state-building processes, defined by the Decree of the President of Ukraine "On Urgent Measures to Ensure the Functioning and Development of Education in Ukraine" (2005), turned out to be quite contradictory. On the one hand, the ideas of integration of our state into the European educational space were actively implemented, and on the other hand, the reform processes that began in the first half of the first decade of the new century began to slow down. How could such contradictory tendencies be combined and what did it ultimately lead to in the context of the qualitative growth of Ukrainian education? The research which results are stated in this article is devoted to this problem.
