Понад 40 років тому, у середині 1970-х років, у ФРН завершився процес так званої експансії вищої освіти, яка задовольнила потреби суспільства у різкому збільшенні кількості працівників із вищою освітою. Однак світова енергетична криза на початку 1970-х роках. змусила німецькі бізнесові й урядові кола змінити пріоритети в економічній, соціальній й освітній політиці. Тим не менш, попри нестачу державних коштів для вищої освіти й очевидну хибність політики освітньої експансії, яка призводила до надлишку фахівців з академічною освітою на національному ринку
праці, викликаної невідповідністю набутої кваліфікації новим потребам економіки й соціальної сфери, експансію було продовжено. Корпорації вимагали скорочення строків підготовки висококваліфікованих працівників, внесення змін до
навчальних програм університетів і вищих професійно-технічних шкіл, корекції державного реєстру кваліфікацій, поглиблення практичної спрямованості вищої освіти й набуття студентами практичного досвіду роботи з метою
прискорення процесу засвоєння ними підприємницької культури і, таким чином, прискорення процесу їхньої адаптації до умов професійної діяльності. Відповіддю на ці вимоги було створення «професійних академій», проте зазначені
проблеми не були подолані, а лише загострились уже на початку 1990-х рр. на тлі глобалізаційних процесів у постіндустріальну епоху та формування знаннєвого суспільства. На початку 2000-х рр. були впроваджені дуальні навчальні
програми, які передбачали довготривалу практичну підготовку студентів на підприємствах, яка чергувалась з етапами теоретичної підготовки у ЗВО. Дуальна освіта стала невід'ємним елементом третинної галузі освіти ФРН, набула
значної популярності серед молоді, задовольнила попит німецького ринку праці у фахівцях із певною кваліфікацією та перетворилася на «експортний шлягер» Німеччини.
More than 40 years ago, in the mid-1970s, the process of the so-called higher education expansion in Germany came to
an end, which met the needs of society in a sharp increase in the number of employees with higher education. However, the global
energy crisis in the early 1970s forced German business and government circles to change their priorities in economic, social
and educational policies. However, despite the lack of public funds for higher education and the obvious flaws in the policy
of educational expansion, which led to a surplus of academic professionals in the national labor market due to the mismatch
of qualifications to the new needs of the economy and social sphere, this expansion continued. The corporations demanded
a reduction of terms of training high skilled workers, changes in the curricula of universities and vocational schools, correction
of the state register of qualifications, deepening the practical orientation of higher education and gaining practical experience
by students to accelerate the process of mastering entrepreneurial culture. accelerating the process of their adaptation to
the conditions of professional activity. The answer to these requirements was the creation of "professional academies", but these
problems were not overcome, but only escalated in the early 1990s on the background of globalization in the post-industrial era
and formation of a knowledge society. In the early 2000s, dual curricula were introduced, which provided for long-term student
practical training in enterprises, which alternated with stages of theoretical training in higher education institutions. Dual education
has become an integral element of the German tertiary education sector, is very popular among young people, has met
the demand of the German labor market for specialists with certain qualifications and has become an "export hit" of Germany.