У статті розглядається комплекс питань, пов’язаних з відродженням соціальних об’єктів важкої індустрії та залізничного транспорту України у початковий період їх відбудови. Встановлюються особливості і характер збитків, завданих цьому сегменту економіки республіки у ході реалізації тактики «випаленої землі» та бойових дій. Простежуються основні підходи до втілення соціальної стратегії радянського уряду. Констатується, що її визначальною рисою стала диспропорція у фінансово-матеріальному забезпеченні відбудовних робіт у соціальній та виробничій
сферах на користь останньої. Розкриваються пріоритетні напрямки відновлювальних заходів, спрямованих на відбудову житла, забезпечення працівників цих галузей одягом, взуттям і продуктами харчування, регенерацію комунально-побутових закладів, установ охорони здоров’я та освіти. Наголошується, що одночасно з централізованими капіталовкладеннями союзний уряд націлював керівників підприємств на максимальне використання місцевих ресурсів: робочої сили, будівельних матеріалів, сировини тощо. Особлива увага приділялась організації відділів робітничого постачання та підсобних господарств. Викриваються недоліки у вирішенні цього комплексу проблем.
The article considered the complex of issues associated with the revival of social objects heavy industry and railway transport of Ukraine in the initial period of recovery in the years 1943–1945. Features and nature of the losses caused by this segment of economy of the Republic in the course of implementation tactics « scorched earth» and in the process of war actions are shown. Main approaches to implementation of the social strategy of the Soviet government are traced. States that its defining feature was the disparity in financial and material support recovery efforts in the social and industrial sectors in favor of the latter. Priority directions of activities aimed at the rehabilitation of housing, provision of employees of these industries clothing, footwear and food, the regeneration of municipal institutions, institutions of health and education are revealed. It is noted that
simultaneously with the centralized capital investments of the Union government conducts business leaders on maximum use of local resources: workforce, building materials, raw materials and so on. Special attention was paid to the organization of department’s worker supply and farms. Shortcomings in the solution of a complex problem are disclosed.