Психолого-педагогічні умови організації процесу виховання у притулку для неповнолітніх

Abstract

Дисертацію присвячено актуальній проблемі організації виховного процесу притулків для неповнолітніх на засадах гуманістичного та діяльнісного підходів. У дисертації проаналізовано процес організації виховної роботи з безпритульними дітьми в історичному, науково-педагогічному, соціальному та психологічному аспектах; здійснено наукове уточнення понять „соціальне сирітство”, „дитяча безпритульність”, „вихованець притулку для неповнолітніх”, „психолого-педагогічні умови виховання у притулку для неповнолітніх”; здійснено аналіз системи державного влаштування дітейсиріт та дітей, позбавлених піклування батьків; визначено роль та місце притулків для неповнолітніх в системі закладів державного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених піклування батьків; проаналізовано провідні чинники виходу дітей на вулицю; встановлено відмінності у розвитку вихованців притулків та дитячих будинків і шкіл-інтернатів; визначено основні складові соціальної компетентності особистості вихованця притулку. За результатами теоретичного аналізу виявлено психологопедагогічні умови підвищення ефективності виховного процесу у притулку для неповнолітніх: максимальна психологізація виховного середовища; виховання через активне соціальне научіння; реалізація виховних задач через індивідуальні форми діяльності; оптимістичний погляд на можливості реінтеграції безпритульних дітей. У роботі теоретично обґрунтовано і експериментально перевірено модель організації процесу виховання у притулку для неповнолітніх; розроблено науково-методичні рекомендації щодо формування соціальної компетентності вихованців притулку.

В диссертации рассматривается актуальная проблема организации воспитательного процесса в приюте для несовершеннолетних на основании гуманистического и деятельностного подходов. В диссертации проанализирован процесс организации воспитательной работы с беспризорными детьми в историческом, научно-педагогическом, социальном и психологическом аспектах. Изучение историкопедагогического опыта работы позволило установить принципы организации воспитательной работы с бесприютными детьми – принцип общественной адекватности, индивидуального подхода, опоры на активность и самодеятельность ребенка. В диссертации представлено содержание воспитательной деятельности с рассматриваемой категорией, а именно: создание систем самоуправления и поощрения детей, особенное внимание к личности педагога, воспитание посредством труда, обучения, коллективной деятельности, что определяет результат – социально компетентную личность. Психологический подход основывается на минимизации депривационных влияний на развитие ребенка, что обуславливает переход к семейным формам воспитания. Социальный подход определяет причины выхода детей на улицу и возможности государственной политики устранить неблагоприятные социальный условия. В исследовании произведено научное уточнение понятий „социальное сиротство”, „детская беспризорность”, „воспитанник приюта для несовершеннолетних”, „психолого-педагогические условия воспитания в приюте для несовершеннолетних”; совершен анализ системы государственного воспитания детей-сирот и детей, лишённых заботы родителей; определены роль и место приютов для несовершеннолетних в системе учреждений государственного воспитания детей-сирот и детей, лишённых заботы родителей; проанализированы основные причины выхода детей на улицу на микро-, мезо-, макро и мегауровнях. По результатам теоретического анализа в диссертации раскрыты психолого-педагогические условия повышения эффективности воспитательного процесса приютов для несовершеннолетних: максимальная психологизация воспитательной среды; воспитание через активное социальное научение; реализация воспитательных задач через индивидуальные формы деятельности; оптимистический взгляд на возможности реинтеграции бесприютных детей. Исходя из представленных условий, была обоснована и экспериментально проверена модель организации процесса воспитания в приюте для несовершеннолетних, целевым компонентом которой является формирование социальной компетентности воспитанников приюта. Эффективность разработанной модели и выявленных психолого-педагогических условий подтверждена экспериментальным путем. Проведенное исследование позволило разработать научно-методические рекомендации для формирования социальной компетентности воспитанников приюта.

The thesis is dedicated to the urgent problem of the organization of educational process in the orphanage on the principles of humanistic and activity approaches. The process of organization of educational work with homeless children in historical, pedagogical-scientific, social and psychological aspects is analyzed; more precise scientific definition of the notions „social orphanhood”, „homeless children”, „a pupil of the orphanage”, „psychologico-pedagogical conditions of education in the orphanage” is suggested; the analysis of the system of the government support of orphans and children whose parents are deprived of parental rights is made; the role and place of the orphanages in the system of establishments of government support of orphans and children whose parents are deprived of parental rights is defined; the main reasons which make children “go into the street” are analyzed; the differences in the development of the pupils of the orphanage, orphan asylums and boarding schools are determined; the main components of the social competence of the personality of the pupil of the orphanage are characterized. According to the results of the theoretical analysis psychologico-pedagogical conditions of the effectiveness increase of educational process in the orphanage are pointed out such as: the maximum psycholazation of the educational environment, upbringing through active social education, the realization of the educational tasks through individual activities, the optimistic opinion as for the opportunities of reintegration of homeless children. In the thesis the model of the organization of educational process in the orphanage is theoretically grounded and experimentally tested; the scientific-methodological recommendations as for the formation of social competence of the pupil of the orphanage are worked out.