Дисертаційна робота присвячена проблемі міжособистісних стосунків у сім’ях, що виховують дітей старшого дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення. Уперше здійснено структурно-функціональний аналіз міжособистісних взаємовідносин у сім’ях, що виховують дітей старшого дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення, виявлено їхні психологічні особливості, дефіцитарні та збережені функції МСС; визначено провідні типи міжособистісних подружніх (партнерський) та дитячо-батьківських (дисгармонійний у сімейній взаємодії) стосунків. Розроблено структурно-функціональну модель системи міжособистісних сімейних взаємин із виділенням когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів; з’ясовано та обґрунтовано організаційні та інструментальні психологопедагогічні умови оптимізації цих стосунків у сім’ях, що виховують дітей старшого дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення через послідовний розвиток виділених компонентів; визначено напрями розвитку суб’єкт-суб’єктних емоційно довірливих міжособистісних стосунків в означеної категорії сімей, спрямовані на оптимізацію когнітивної та емоційної складових системи МСС способів спілкування та взаємодії в об’єднаних групах батьків та дітей.
Диссертация посвящена проблеме межличностных отношений в семьях, воспитывающих детей старшего дошкольного возраста с тяжелыми нарушениями речи. Раскрыто содержание центрального понятия «межличностные семейные отношения», под которым понимаем систему взаимоотношений, которые охватывают супружеские, детско-родительские и сиблинговые отношения, объективно проявляются в характере и способах взаимодействия участников в процессе коммуникации и совместной деятельности в рамках микросемьи и среды, а также имеют общую цель. Определено, что система межличностных семейных отношений построена иерархически. В ней центральным звеном являются детскородительские отношения, которые включают три компонента: когнитивный; эмоциональный и поведенческий. Разработана структурно-функциональная модель межличностных семейных отношений, которая позволила констатировать фрагментарность изучения компонентов этой системы в семьях, воспитывающих детей с тяжелыми нарушениями речи. Выяснено, что исследователями наиболее освещены эмоциональные характеристики семейных отношений с позиции родителей (психоэмоциональные состояния, эмоциональное отношение, переживания матерей, эмоциональный контакт между родителями и ребенком) и их влияние на когнитивный и поведенческий компоненты исследуемого феномена. Констатировано, что в отношении детей и сиблингов проблема исследована крайне недостаточно. Предложена методика эмпирического исследования, которая предусматривала реализацию двух взаимодополняющих блоков, направленных на выявление особенностей межличностных семейных отношений с позиции ребенка старшего дошкольного возраста с тяжелыми нарушениями речи и его родителей (с учетом функционирования когнитивного, эмоционального, поведенческого компонентов и ведущих типов этих отношений). Впервые осуществлен структурнофункциональный анализ межличностных взаимоотношений в семьях, воспитывающих детей старшего дошкольного возраста с тяжелыми нарушениями речи, выявлены их психологические особенности, определены дефицитарные функции семейных отношений, которые характеризуются специфической реализацией эмоциональной, воспитательной и коммуникативной функций в детскородительских отношениях. Определены наиболее влиятельные факторы гармоничных межличностных отношений в семьях детей с тяжелыми нарушениями речи: безусловное принятие родителями собственного ребенка; положительный эмоциональный фон взаимодействия с ним; предоставление эмоциональной поддержки и сопереживания; восприятия, понимания причин и ориентации на состояние ребенка при взаимодействии и общении с ним; осведомленность в его интересах и потребностях; положительное родительское отношение к ребенку с нарушениями речи. Выделены ведущие типы межличностных супружеских (партнерский) и детско-родительских (дисгармония в семейном взаимодействии) отношений в семьях, воспитывающих детей с тяжелыми нарушениями речи; разработана структурно-функциональная модель системы межличностных семейных отношений с выделением когнитивного, эмоционального и поведенческого компонентов и их показателей указанной категории семей. Выяснены и обоснованы организационные и инструментальные психологопедагогические условия оптимизации межличностных отношений в семьях, воспитывающих детей старшего дошкольного возраста с тяжелыми нарушениями речи через последовательное развитие выделенных компонентов. Определены направления развития субъект-субъектных эмоционально доверительных межличностных отношений указанной категории семей: первые два – реализуются в родительских и детских группах отдельно и направлены на формирование когнитивной и эмоциональной составляющих системы межличностных семейных отношений, третье направление происходит в объединенных детско-родительских группах и предполагает работу по гармонизации общения и взаимодействия в семье. Основной формой работы определено тренинг, который проводит психолог с родителями и детьми. Каждое направление включает 4 этапа (ознакомительный, репродуктивный, репродуктивно-продуктивный, творческий). В результате целенаправленной коррекционно-развивающей работы по оптимизации субъект-субъектных эмоционально доверительных межличностных отношений у большинства семей экспериментальной группы произошли качественные изменения в развитии всех выделенных компонентов.
The thesis is devoted to the problem of interpersonal relations in families bringing up children of the senior preschool age with severe speech disorders (SSD). It was first implemented such statements: − it was structural and functional analysis of interpersonal relationships in families bringing up children of the senior preschool age with severe speech disorders and empirically revealed their psychological peculiarities; − it was determined the leading types of interpersonal marital and parent-child relationships in families bringing up children with SSD; − it was developed the structural-functional model of the system of interpersonal family relationships with the allocation of components and their indicators amoung research category of families; − it was clarified and justified psychological and pedagogical conditions of optimization of interpersonal relationships in families bringing up preschool children with SSD through the consistent development of their components: cognitive, emotional, and behavioral; − determined and theoretically grounded directions of subject-emotional trusting interpersonal relationships in the designated categories of families.