Відчуження як екзистенціальна проблема: досвід філософсько-антропологічного дослідження

Abstract

В дисертації досліджується феномен відчуження як амбівалентне явище, що за своєю природою володіє як негативними, так і позитивними характеристиками. Відзначається, що позитивні характеристики феномену відчуження тривалий час фактично ігнорувалися філософською думкою. Констатуючи той факт, що на сьогоднішній день негативна тенденція так і залишається провідною, ми наголошуємо на не менш важливих позитивних характеристиках феномену (відчуження як дистанціювання, як внутрішній захисний механізм людини тощо). Виходячи з даного тлумачення феномену, кардинально змінюються акценти стосовно питання подолання (викорінення) його з буття людини. Вбачаючи у відчуження також і позитивне явище, постає питання доцільності його подолання. Бо представляючи собою вкорінене в саму природу людини явище, відчуження не загрожує цілісності буття людини. Загрозливим воно постає лише тоді, коли виходить за межі іманентності. Форми прояву відчуження свідчать про його багатогранність і демонструють нам потенційний та дійсний стан феномену. Для різнобічного і комплексного дослідження його мислителі сьогодні все активніше залучають дані найважливіших сфер соціальної дійсності. Тим самим виникають нові відтінки феномену: політичне відчуження, культурне, естетичне, педагогічне тощо. Філософський аналіз кожного з аспектів окремо і в цілому дає можливість прослідкувати динаміку розвитку і особливостей відчуження в умовах сьогодення.

В диссертации исследуется феномен отчуждения как амбивалентное явление, которое по своей сути имеет как отрицательные, так и положительные характеристики. Отмечается, что положительные характеристики феномена длительное время фактически игнорировались представителями философской мысли. Констатируя тот факт, что на сегодня отрицательная тенденция в исследовании феномена отчуждения так и остается доминирующей, мы акцентируем внимание на не менее важных – положительных – характеристиках феномена (отчуждение как дистанцирование, как внутренний защитный механизм человека и т. п.). Исходя из выше упомянутого понимания сущности отчуждения, кардинально меняются акценты касательно вопроса преодоления его из структуры бытия человека в целом. Видя в феномене только лишь деструктивное явление (как представляют его социологи, педагоги, политологи и т. д.), возникает естественное стремление избавиться от его разрушительных последствий. Многочисленные «рецепты» преодоления отчуждения, как показывает история, не приносять ожидаемых результатов и отчуждение продолжает быть спутником человека, лишь меняются формы его проявлений. Отметим, что философы усердно продолжают искать пути преодоления отчуждения. Анализируя современную украинскую философскую мысль касательно вероятности преодоления отчуждения в условиях общественной жизни, исследователи предлагают немало вариантов, среди которых: феномен самосовершенствования как фактор преодоления отчуждения, культуротворческий потенциал украинцев, разработка и введение специальной государственной программы по развитию культуротворческих потенций украинского народа и т.п. Представляя отчуждение также как и положительное явление, возникает вопрос о целесообразности намерения его преодолеть. Будучи вплетенным в саму природу человека и бытия, отчуждение не представляет собой угрозы для целостности бытия человека. Лишь в том случае, когда феномен выходит за пределы имманентности – только тогда он становится деструктивным. Формы проявления отчуждения свидетельствуют о многоликости данного феномена, демонстрируют нам потенциальное и действительное состояние отчуждения. Для разностороннего и комплексного исследования феномена мыслители, философы сегодня все активнее приобщает данные важнейших сфер социальной действительности. Тем самым возникают новые оттенки, аспекты феномена, в частности, его негативных характеристик: политическое отчуждение, культурное, эстетическое, литературное, педагогическое и т.д. Философский анализ каждого из аспектов отдельно и в целостности дает возможность проследить динамику развития и особенностей феномена отчуждения в условиях современности.

This dissertation reveals alienation’s phenomenon as ambivalent appearance, which contains either pros and cons. It says that pros was being ignored for a long term by philosophical minds. Noting the fact that nowadays we have negative tendency as dominant, we emphasize positive aspects of phenomenon as at least not less important (alienation as a distancing, as internal shielding mechanism, etc.). According to this we receive radically changed accents in question to overcome alienation from human being. Then why do we have to overcome alienation if we realize it as inseparable part of human nature? Moreover – it keeps no threat for human being. It becomes dangerous only in case of immanence overflowing. Alienation’s forms of manifestation prove its diversity and demonstrate us potential and real state of phenomenon. For versatile and complex examination thinkers more often day by day use the most important parts of social reality’s sphere. By that new shades of alienation draw their first breath: political alienation, cultural, esthetic, pedagogical etc. Alienation’s development and features in the dynamics at this period of time can be taught with philosophical analysis of every aspect separately and in general.