Digital Repository
Dragomanov
Ukrainian State University

Людиновимірність культури: соціально-філософська концептуалізація

ISSN: 2310-8290

Show simple item record

dc.contributor.author Попович, Микола Дмитрович
dc.date.accessioned 2021-12-13T10:31:56Z
dc.date.available 2021-12-13T10:31:56Z
dc.date.issued 2014
dc.identifier.citation Попович, Микола Дмитрович. Людиновимірність культури: соціально-філософська концептуалізація : автореферат дис. ... докт. філос. наук : 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / Попович Микола Дмитрович ; [наук. консультант Розова Тамара Вікторівна] ; Нац пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2014. - 32 с. ua
dc.identifier.uri http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/35893
dc.description.abstract Культура завжди має людський вимір як визначальний щодо інших її вимірів, зокрема, інституційного, технологічного, символічного тощо. Людиновимірність культури визначає її творче начало, яке породжує усі можливі формотворення культури зокрема, соціальні інститути культури, соціальні технології, символічні системи (від релігії і мистецтва до ідеології і науки). У якості основних характеристик культури під кутом зору її людиновимірності визначено ціннісні, структурно-функціональні та символічно -системні аспекти становлення культури, взаємозалежність яких виявляється у її динаміці як творенні і перетворенні людиною культури. Адекватний аналіз соціальних засад людиновимірності культури можливий з теоретичних позицій комунікативної філософії, яка розкриває соціальну сутність людини як комунікативної істоти, яка удосконалює себе, а також свої соціальне та природне оточення на засадах подолання інструментально-репресивної раціональності і утвердження раціональності критичного мислення і раціонального дискурсу, орієнтованих на здобуття консенсусу як гарантії взаємоповаги і взаємної підтримки у спільному розвитку . Таке розуміння комунікативної філософії потребує переосмислення культури як такої, що своїм ядром має культуру комунікації від міжперсональної комунікації до комунікації людини і природи. Виявлено потенціал філософського переосмислення антропоцентризму як класичної парадигми соціально-філософської теорії культури, яка потребує своєї нової концептуалізації на засадах комунікативної соціальної теорії. Культура не може розглядатися інакше, як витвір людини і основний шлях соціалізації людини. ua
dc.description.abstract Культура всегда имеет человеческое измерение как определяющее относительно других ее измерений, в частности, институционального, технологического, символического и т.д. Человекоразмерность культуры определяет ее творческое начало, которое порождает все возможные формообразования культуры в частности, социальные институты культуры, социальные технологии, символические системы (от религии и искусства идеологии и науки). В качестве основных характеристик культуры с точки зрения ее человекоразмерности определены ценностные, структурнофункциональные и символично-системные аспекты становления культуры, взаимозависимость которых проявляется в ее динамике как создании и преобразовании человеком культуры. Адекватный анализ социальных основ человекоразмерности культуры возможен с теоретических позиций коммуникативной философии, раскрывающая социальную сущность человека как коммуникативного существа, совершенствует себя, а также свои социальное и природное окружение на основе преодоления инструментально-репрессивной рациональности и утверждение рациональности критического мышления и рационального дискурса, ориентированных на соискание консенсуса как гарантии взаимного и взаимной поддержки в совместном развитии. Такое понимание коммуникативной философии требует переосмысления культуры как таковой, что своим ядром имеет культуру коммуникации от межперсональной коммуникации к коммуникации человека и природы. Выявлено потенциал философского переосмысления антропоцентризма как классической парадигмы социально-философской теории культуры, которая требует своей новой концептуализации на основе коммуникативной социальной теории. Культура не может рассматриваться иначе, как произведение человека и основной путь социализации человека под этим углом зрения не только ценностно неприемлемой, но и эпистемологически невозможной предстает позиция нон-антропоцентризма. Теоретические возможности социальной философии по изучению социально-коммуникативных основ становления современной культуры раскрываются в основных познавательных задачах, к которым следует относить выявление эпистемологических, аксиологических, мировоззренческих и онтологических аспектов ее человекомерности. Культура предстает как воплощение мировоззрения человека как в историческом аспекте (от мифологии через религию и ее критику в Просвещении в мировоззренческих основаниях современной науки, морали и права), так и в аспекте антропологическом (как особое позиционирование себя человека в мире). Однако, через культуросозидание человек также сам осуществляет изменения своего мировоззрения на всех его уровнях: не только на уровне миропонимания (на чем сосредотачивает внимание наука и наукоцентрированная философия), но и на уровне мироощущения, миропереживания и мировосприятия (воплощающие ценностные и экзистенциальные аспекты культуры). С позиций коммуникативной методологии современной социальной философии определены основные направления теоретических исследований культуры конкретными социальными и гуманитарными науками, которые группируются вокруг раскрытия эпистемологических, аксиологических, мировоззренческих и онтологических аспектов человекомерности культуры. Концептуальные основы взаимного согласования и синтеза результатов отраслевых исследований границ и возможностей развития современной культуры как человекоразмерной предстают как базирующиеся на коммуникативной теории культуры. Социально-философски обоснованная коммуникативная теория культуры предстает как теоретическая основа для междисциплинарных и трансдисциплинарных исследований культуры. Коммуникативная философская теория культуры сочетает выполнение своих теоретических и практических задач по развитию человекоразмерности культуры благодаря соединению концептуальных возможностей коммуникативной социальной философии (проблема взаимосвязи реализации свободы человека с реализацией свободы коммуникации), философской антропологии (выявление потенциала способностей человека к культурной коммуникации и основные направления его расширения) и философии культуры (самореализация человека и развитие культуры как взаимообусловленные в развертывании символического пространства культуры). ua
dc.description.abstract Culture always has a human dimension as a determinant to its other dimensions , including institutional, technological, and so symbolic. Human dimension of culture defines its creativity, which generates all possible shaping of culture particularly the social institutions of culture, social technologies, symbolic systems (from art and religion to ideology and science). As the main characteristics of culture from the perspective of human dimension there are defined values, structural-functional and symbolic aspects of a culture system, the interdependence of which is discovered in its dynamics as the creation and transformation of human culture. An adequate analysis of the social bases of the human dimension of culture is possible from the theoretical standpoint of communicative philosophy, which is revealing the social nature of human beings as a communicative, improves itself, as well as their social and natural environment by overcoming the repressive instrumental rationality and approval rationality of critical thinking and rational discourse focused on scientific consensus as a guarantee of mutual and mutual support in the joint development. Such understanding of the communicative philosophy requires a rethinking of culture as its core has a culture of communication from interpersonal communication to the communication between man and nature. It was identified the potential philosophical rethinking of anthropocentrism as the classical paradigm of such social-philosophical theory of culture, which requires its new conceptualization is based on communicative social theory. The culture cannot be regarded otherwise than as a work of human being and fundamental way of human socialization. ua
dc.language.iso uk_UA ua
dc.publisher Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова ua
dc.subject культура ua
dc.subject людиновимірність ua
dc.subject антропоцентризм ua
dc.subject антропність ua
dc.subject світогляд ua
dc.subject цінності ua
dc.subject комунікація ua
dc.subject культура комунікації ua
dc.subject гуманізм ua
dc.subject культура ua
dc.subject человекоразмерность ua
dc.subject антропоцентризм ua
dc.subject антропность ua
dc.subject мировоззрение ua
dc.subject ценности ua
dc.subject коммуникация ua
dc.subject культура коммуникации ua
dc.subject гуманизм ua
dc.subject culture ua
dc.subject human dimension ua
dc.subject anthropocentrism ua
dc.subject anthropicity ua
dc.subject world view ua
dc.subject values ua
dc.subject communication ua
dc.subject culture of communication ua
dc.subject humanism ua
dc.title Людиновимірність культури: соціально-філософська концептуалізація ua
dc.title.alternative Человекомерность культуры: социально-философская концептуализация ua
dc.title.alternative Human dimension of culture: social-philosophical conceptualization ua
dc.type Other ua


Files in this item

This item appears in the following Collection(s)

Show simple item record

Search DSpace


Browse

My Account

Statistics