Дисертація є комплексним дослідженням феномену культурної
ідентичності в філософсько-антропологічному аспекті. Культурна ідентичність проаналізована як універсаіьна форма самоусвідомлення людини в полікультурних умовах існування на основі принципів трансцендентності та інтсрсуб’єктивності. Головним принципом смислоутворепня в умовах полікультурності є пошук особистісної визначеності крізь контекст міжсуб’єктивних відносин. Встановлено, що на ідентичність людини сьогодні впливають переважно культурні фактори в порівнянні з соціальними. Доведено, що принцип етнічної культурної
натежності як базовий не перешкоджає людині полікультурного суспільства віддавати перевагу можливостям встановлення «точкового» контакту з плюральною множиною реальних/віртуальних культурних практик, вбачаючи в цьому позитивний момент.
Дифузія базової культурної ідентичності, перетинання особистістю культурно зумовленої межі, рух у векторі транскультурності є рушійними силами культурної творчості. Буття в умовах полікультурності потребує відповіді на питання: «Що є я сам?», тобто самовіднесеності, як вищої форми суб’єктивності, яка передбачає
усвідомлений пошук міжсуб’сктивних взаємодій і тому породжує «флуктуюючу», «точкову» ідентичність, що постійно змінюється. Сьогодні такі нові форми ідентичності, як стилізуюча, кроскультурна, «номадна», брендова та віртуальна в системі «індивід - соціум» є ланкою, що пов'язує приватне та колективне життя. У дисертації проаналізовані такі стратегії формування ідентичності: інтертекстуальність, нарративність, іміджева стратегія.
This thesis is dedicated to research of the cultural identity phenomenon in the philosophical and anthropological aspects. Cultural identity is analyzed as the universal form of human self-understanding in the conditions of the policultural society. Main principle of the sense-building in the policuitural society is search for one’s personal definiteness in the context of human intercourse. It is figured out, that cultural factors have more influence on the human identity than social factors. It is proved, that principle of ethnic cultural belonging as basic does not interfere with a human to have a contact
with plural number of real and virtual cultures. The philosophy of the dialog is the methodology of cultural authentication in a case when alternative language system is taken as «the other», but not as «the stranger» one. In the thesis if is showed that nowadays such new types of identity as cross-cultural identity, brand identity, “nomad”
identity, virtual identity and style identity are connective links in the system
«individual - socium». Such strategies of identity forming as intertextual strategy, narrative strategy and image strategy are analyzed in this thesis.
Диссертация является комплексным исследованием феномена культурной идентичности в философско-антропологическом аспекте. Культурная идентичность проанализирована как универсальная форма самосознания человека в условиях поликультурности на основе принципов трансцендентности и интерсубъективности. Основным принципом смыслообразования в условиях поликультурности является
поиск личностной самоопределённости сквозь контекст межсубъективных
отношений. Установлено, что на идентичность человека сегодня влияют
преимущественно культурные факторы по сравнению с социальными. Показано, что принцип этнической культурной принадлежности как базовый не препятствует человеку поликультурного общества отдавать предпочтение возможностям установления «точечного» контакта с плюральным множеством реальных и виртуальных практик, усматривая в этом позитивный момент. Диффузия базовой культурной идентичности, выход личности за пределы культурно обусловленной границы, движение в векторе транскультурности представляют собой движущие силы культурного творчества. Бытие в условиях поликультурности требует ответа на
вопрос: «Что есть я сам?», другими словами - самоотнесённости как высшей формы субъективности, которая предусматривает осознанный поиск межсубъективных взаимодействий и порождает «флуктуирующую», «точечную» идентичность, что постоянно изменяется. Сегодня такие новые типы идентичности, как стилизующая,
кросскультурная, «номадная», брендовая и виртуальная в системе
«индивид - общество» являются звеном, которое связывает индивидуальную и коллективную жизнь. В диссертации проанализированы такие стратегии формирования идентичности: интертектуапьность, нарративность, имиджевая стратегия.
