Метою статті є виклад однієї з версій обставин загибелі в березні 1947 р. у засідці Української Повстанської Армії в Бескидах заступника міністра оборони Польської Народної Республіки генерала броні Кароля Сверчевського. Наукова новизна. Авторський внесок у дослідження питання ґрунтується на аналізі документів трьох розслідувань, які було проведено в цій справі в Польщі. Перше з них, організоване та проведене невдовзі після акції, встановило основні факти про цю подію. Тоді слідство вказало на організаторів нападу – українських повстанців, проте не змогло виявити, які саме підрозділи УПА його вчинили. Друге розслідування було проведено вже під час операції «Вісла». У його рамках проводилося розслідування проти всіх заарештованих на той момент можливих учасників нападу. Виявилося, що засідку організували сотні УПА «Хріна» та «Стаха». Звинувачених у нападі засудили до смертної кари. Оскільки польським спецслужбам вдалося захопити лише рядових бійців сотень, судове переслідування щодо них зберігалося в таємниці. Третє розслідування у справі вбивства генерала К. Свєрчевського відбулося на початку 1950-х рр. Співробітники Військової інформаційної служби – військової контррозвідки, аналога радянського СМЕРШу, змусили заарештованих польських офіцерів свідчити про свою «співпрацю» з УПА в організації засідки. У вбивстві генерала планували звинуватити й заарештованих польських комуністів, яким закидали «правий націоналістичний ухил». Проте зі смертю Й. Сталіна від цієї ідеї остаточно відмовилися. Висновки. Комплексний аналіз матеріалів справи свідчить, що К. Свєрчевський потрапив у засідку українських партизанів випадково, проте політизація цього розслідування в 1950-х рр. призвела до зʼяви теорій змови щодо причетності радянських спецслужб в організації цього нападу.
Artykuł przedstawia sprawę trzech śledztw prowadzonych w sprawie śmierci gen. Karola Świerczewskiego, zabitego w marcu 1947 r. w zasadzce zorganizowanej przez UPA w Bieszczadach. Pierwsze z nich, prowadzone z jednej strony przez oficerów WP, a z drugiej przez UB ustaliło podstawowe fakty na temat zasadzki. Choć śledczy wskazywali, że napad zorganizowała UPA, to nie byli w stanie wykryć, który konkretnie oddział ja zorganizował. Drugie śledztwo prowadzono w czasie akcji „Wisła”. W jego ramach poddano rozpracowaniu wszystkich przechwyconych uczestników napadu. Ustalono w jego trakcie, iż zasadzkę zorganizowały sotnie UPA „Chrina” i „Stacha”, osądzono również schwytanych sprawców napadu, hojnie przy tym szafując karą śmierci. Fakt, iż przechwycono jedynie szeregowych członków sotni sprawił, iż proces członków UPA utrzymano w tajemnicy. Trzecie śledztwo miało miejsce na początku lat 50-tych. Funkcjonariusze Informacji (polskiego odpowiednika Smiersz) wymusili na aresztowanych polskich oficerach zeznania, jakoby współpracowali oni z UPA przy organizacji napadu. Planowano zarzut zabójstwa Świerczewskiego postawić aresztowanym polskim komunistom, oskarżanym o „prawicowo-nacjonalistyczne odchylenie”. Śmierć Stalina sprawiła, że ostatecznie zrezygnowano z tego pomysłu. Zdaniem autora, zasadzka na Świerczewskiego miała przypadkowy charakter, jednak śledztwa z lat 50-tych doprowadziły do podsycenia teorii spiskowych mówiących o odpowiedzialności sowieckich służ specjalnych za zamach. Między innymi dlatego czasami nawet dziś odżywają one w różnych publikacjach prasowych.
The purpose of the article is to present one of the versions of the circumstances of the death in March 1947 in an ambush of Ukranian Insurgent Army in the Beskids of the Deputy Minister of Defense of the Polish People’s Republic, General Karol Swierczewski. Scientific novelty. The author's contribution to the
study of the issue is based on the analysis of the documents of three invistigations conducted in Poland. The first of them organized and held shortly after the action, established the basic facts about this event. Then the investigators pointed to the attack-Ukrainian insurgents, but could not find out which units of the UPA commited it. The second one was conducted during Operation Vistula. As part of it, all intercepted participants
of the attack were investigated. As part of it, an investigation was done against all possible participants in the attack arrested at the time. It turned out that the ambush was organized by hunders of the UPA “Hryn” and “Stakh”. Those accused of the attack were sentenced to death. As th Polish secret services managed to capture only hundreds og ordinary soldies, the prosecution of them was kept secret. The third investigation into the
assassination of General Karol Swierczewski took place in the early 1950s. Officers of the Military Information Service - military counterintelligence, an analogue of the Soviet SMERSH, forced the arrested Polish officers to testify about their collaboration with the UPA in organizing the ambush. It was planned to accuse of murdering the general the arrested Polish communists, who were blamed of right-wing nationalist bias. However, after
Stalin’s death this idea was finally abandoned. Conclusions. A comprehensive analysis of the case files shows that Karol Swierczewski was ambushed by Ukrainians partisans by accident, but the politization of the investigations in the 1950s led to conspiracy theories about the involvement of the Soviet intelligence in the organization of this attack.
